Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
345
Мова:
Українська
вами поговоримо про особливості взає-мовідносин у військовому колективі. Взаємини між воїнами є од-ним із центральних компонентів психології військового колекти-ву. На їх основі складаються і виявляються інші соціально-психологічні феномени.
У чому ж полягає відмінність міжособистісних відносин, які іноді ще називають психологічними, від інших видів суспіль-них відносин? Головна відмінність полягає в тому, що міжособи-стісні відносини – це конкретні відносини, в які вступають конк-ретні особи.
1. Психологічна характеристика взаємин у
військовому колективі
Взаємини у військовому колективі існують у двох основ-них формах. По-перше, це офіційні, формальні відносини. Вони визначаються організаційною структурою підрозділу, яка визна-чає в ньому функції кожного воїна, об'єм його обов'язків, прав і відповідальності. Офіційні відносини є як би зовнішніми по від-ношенню до воїнів, оскільки вони задані ззовні за допомогою за-конів, статутів, інструкцій і розпоряджень.
Їх основу складають відносини керівництва і підпорядку-вання, а також співпраця у процесі спільної військової діяльності. Наприклад, відношення між командиром взводу і командиром роти багато в чому зумовлені загальновійськовими статутами не-залежно від їх індивідуально-психологічних особливостей, про-фесійної підготовленості, етичних якостей. Командир роти має право віддати наказ командирові взводу своєї роти. Цей наказ командир взводу зобов'язаний виконати відповідно до статуту "беззаперечно, точно і в строк", не дивлячись на те, що він особи-сто може відноситися до свого безпосереднього начальника по-різному.
Слід мати на увазі, що у військовому колективі одночасно існують декілька структур формальних відносин, що накладають-ся одна на одну. Провідні з них – службові. Але до формальних відносяться і інші – всі, які визначені нормативно. Наприклад, ті ж військовослужбовці на футбольному полі знаходяться в системі формальних відносин, що визначають необхідність підкорятися відповідним правилам гри, судді.
По-друге, у військовому колективі існують неофіційні, не-формальні відносини. Вони формуються як система міжособових переваг, симпатій і антипатій, поваги і неприязні. Іншими слова-ми, неформальні взаємини ніякими документами не регламенто-вані, вони засновані на особистих особливостях сприйняття вої-нами один одного.
Ці взаємини визначальним чином залежать від індивідуаль-но-психологічних особливостей воїнів і тому іноді називаються внутрішніми. Важливо підкреслити, що особливості неофіційних відносин багато в чому залежать від ціннісних орієнтацй воїнів, особливостей їх взаєморозуміння і взаємосприйняття.
Офіційні взаємини відіграють у колективі визначальну роль у формуванні всієї системи міжособистісних відносин. Їх струк-тура в підрозділі досить стабільна. Неофіційні відносини вельми динамічні. Вони змінюються у зв'язку з постійним прибуттям в колектив нових військовослужбовців. Неформальні відносини між тими самими воїнами також схильні до швидких змін.
Особливістю військового колективу є те, що він включає декілька чітко виражених за соціально-психологічних парамет-рами категорій військовослужбовців. Це – офіцерський склад, прапорщики, військовослужбовці строкової і контрактної служ-би, військовослужбовці-жінки.
Визначаючи соціально-психологічні особливості офіцерсь-кого складу, в першу чергу слід зазначити, що офіцери складають основний кістяк військової частини. Саме вони є безпосередніми організаторами навчально-бойового і виховного процесів. Проте слід врахувати, що за своїми соціально-психологічними характе-ристиками офіцерський склад не однорідний.
З практичних міркувань офіцерський склад доцільно умов-но розділити на дві великі групи: офіцери першого періоду служ-би і офіцери, що мають значний службовий досвід, знаходяться на другому, завершальному етапі своєї службової діяльності.
До першої групи відносяться молоді офіцери і більшість молодших офіцерів (природно, в цю групу не потрапляють ті, хто в 35— 40 років все ще має звання старшого лейтенанта або капі-тана). До другої групи входять ті, хто закінчує службу, і біль-шість старших офіцерів.
До найбільш істотних позитивних характеристик офіцерсь-кого складу першої групи слід віднести: свідомий вибір військо-вої професії, вибір виду ЗС, роду військ; добру теоретичну підго-товку; старанність, дисциплінованість; довіру до досвіду старших офіцерів; професійне честолюбство, потребу удосконалюватися у вибраній професії; прагнення до самостійності, ініціативу, ба-жання проявити себе, просунутися службовими сходами; підви-щену потребу в спілкуванні; близькість до солдатів.
До негативних характеристик цієї групи належать: недоста-тній життєвий і професійний досвід; неміцність переконань; сприйнятливість до негативного впливу середовища; висока чут-ливість; максималізм в оцінках; підвищена емоційність; поспіш-ність у рішеннях і вчинках; слабкі навики роботи з людьми; при-хильність до жорсткого прагматизму у виконанні своїх обов'язків.
Нерідко, особливо останнім часом, виявляється прагнення знайти застосування своїм професійним знанням і умінням поза армією; недостатня сформованість навиків у подоланні службових і побутових труднощів; нечітке уявлення перспектив своєї службової кар'єри; незадоволення побутом, матеріальним становищем, орга-нізацією дозвілля й ін.
Характеризуючи офіцерський склад другої групи, слід виділити такі властиві їй позитивні якості, як великий життєвий і службовий досвід; високий професіоналізм; відповідальність; вимогливість до себе і до підлеглих; міцні навики роботи з людьми; здатність ухва-лювати зважені рішення; професійне честолюбство; адаптованість до жорсткої регламентації службової діяльності й особистого жит-тя; зосередженість на службових справах; дисциплінованість.
До негативних характеристик належать: схильність до кон-серватизму; міцна довіра до свого службового і комунікативного досвіду; украй рідкісна відмова від звичних, у тому числі і нега-тивних, стереотипів поведінки і службової діяльності (що, мож-ливо, характеризує не стільки твердість переконань, скільки іне-рцію думки).
У більшості випадків віддається перевага адміністративним, командним методам роботи з людьми, рідше використовується потенціал інших методів; превалювання матеріальних інтересів у мотивації служби; прояв службового снобізму, авторитарного сти-лю поведінки, протекційного тону у взаєминах. Спостерігається певне зниження службової активності через передпенсійні на-строї.
У багатьох присутнє відчуття соціальної,