Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

2.Мотивація «на себе». При такій мотивації воїн більш за все націлений на особистий успіх, на отримання особисто ним тих ма-теріальних і духовних благ, яких він потребує. Індивідуальне досяг-нення високих результатів у діяльності він розглядає лише як засіб отримання в подальшому будь-яких переваг. Успіх товаришів по службі, колективу в цілому хвилює його значно менше, ніж осо-бистий результат. Природно, що при такій мотивації характер від-носин воїна з товаришами по службі буде іншим, ніж при доміну-ванні мотивації «на справу».

3.Мотивація «на взаємини». При такій мотивації воїн, перш за все, враховує те, як оцінюють його дії оточуючі. Для нього важ-ливо підтримувати зі всіма добрі стосунки. Якщо такий воїн потрап-ляє в ситуацію, що вимагає піти на конфлікт з іншим військовослу-жбовцем або пожертвувати інтересами справи, то він, скоріше за все, пожертвує інтересами справи.

Зазвичай, в «чистому» вигляді будь-який один вид мотива-ції у конкретного воїна присутній рідко. Характернішою є наяв-ність одночасно двох-трьох видів мотивів. Проте серед мотивів різ-ної спрямованості якийсь один є переважаючим.

З цього виходить, що практично завжди при визначенні того, як йому поступити в конкретній ситуації, воїн враховує можливий вплив свого вчинку на взаємини з товаришами по службі. Якщо ж мотивація «на взаємини» є домінуючою, то фактично саме взаємини з оточуючими визначають діяльність і поведінку воїна.

Тому знання взаємин між воїнами, уміння їх регулювати на-дадуть істотну допомогу офіцеру-керівнику в забезпеченні ефек-тивної діяльності підрозділу.

Важливою і складною проблемою, яку нерідко доводиться вирішувати командиру підрозділу, є боротьба з нестатутними від-носинами. В основі нестатутних взаємин лежить порушення норм моралі, соціальної справедливості серед воїнів. Такі відносини най-частіше виявляються там, де їх діяльність менш організована і конт-рольована: на господарських роботах — 24% випадків, у казармі — 21% випадків, в їдальні — 18% випадків, у наряді — 13% випадків, при обслуговуванні техніки — 9% випадків, у лазні і в інших міс-цях — 9% випадків, на навчальних заняттях — 6% випадків.

Які основні причини нестатутних взаємин? Першою і голов-ною причиною є недоліки в організації військової праці і керівниц-тві нею. На це указують до 60% опитаних офіцерів підрозділів і практично 100% офіцерів частин і з'єднань.

Друга група причин пов'язана з недостатньою згуртованістю військових колективів, пасивністю, яку проявляє військова громад-ськість у боротьбі з нестатутними відносинами. У ряді колективів укорінилися ті або інші форм нестатутних взаємин, але весь особо-вий склад якоюсь мірою змирився з ними.

Недоліки виховання, навчання, соціального досвіду молоді, її негативні вікові й індивідуально-психологічні особливості висту-пають як третя група причин. Практично в кожному колективі є егоїстичні особи, які виступають, у певних умовах ініціаторами знущань, поборів тощо. Об'єктами їх нападок є, в першу чергу, фі-зично слабкі воїни, що не адаптувалися (зазвичай молоді).

Однією з об'єктивних труднощів, з якою молодий офіцер сти-кається в процесі керівництва, є необхідність врахування числен-них особливостей, що відрізняють військовий колектив від колек-тивів іншого типу. Лейтенант, якщо він не служив строкову службу, не має досвіду життя і діяльності у військовому колективі, який відрізняється від класного і курсантського колективів, інших соціа-льних груп (сім'я, друзі), в яких молодий офіцер має деякий дос-від спілкування.

Лейтенант не просто приходить у військовий колектив, а стає його керівником. Це набагато ускладнює процес його соціаль-ної адаптації. Адже він одночасно повинен на власному досвіді пізнавати соціальні закономірності функціонування колективу і керувати його діяльністю. Забезпечити успішне керівництво об'єк-том, який сам ще не дуже добре знаєш, навіть для досвідченого кері-вника нелегко. Тому труднощі соціальної адаптації молодого офіце-ра, невміння їх подолати стають однією з серйозних причин роз-чарування лейтенанта в службі, появи у нього невіри в свої сили.

Яким чином молодий офіцер може полегшити вирішення проблем своєї соціальної адаптації до життя і діяльності у військо-вому колективі? Перш за все, він повинен зрозуміти, що багато чо-го тут залежить від нього самого. Викладачі і курсові командири у військовому інституті, командири у військовій частині, де він по-чинає службу, товариші по службі — всі вони можуть тільки допо-могти офіцерові розібратися у виникаючих проблемах, дати поради щодо способів їх вирішення. Але вирішити проблеми замість моло-дого офіцера вони не зможуть. Тому йому, ще будучи курсантом, треба засвоїти, що успішність вирішення проблем керівництва вій-ськовим колективом, формування в ньому хороших взаємин зале-жить головним чином від нього.

З перших місяців навчання у військовому інституті курсант повинен усвідомити, що здорові взаємини у військовому колективі впливають на забезпечення бойової готовності не менше, ніж справна бойова техніка. Для того, щоб уміти формувати в колективі хороший соціально-психологічний клімат, необхідно знати і психіку людей, і закономірності розвитку основних соціально-психологіч-них явищ. Необхідно засвоїти знання, накопичені військовою пси-хологією і педагогікою, вивчити методики індивідуально-виховної роботи з різними категоріями особового складу. Ці знан-ня допоможуть майбутньому офіцерові успішно вирішити непросту проблему підтримки хороших взаємин зі своїми підлеглими, началь-никами і товаришами по службі.

Важливе місце в пізнанні курсантом особливостей взаємин у військовому колективі належить військовому стажуванню. У ході стажування курсант повинен не тільки «попутно», у процесі вирі-шення інших завдань, вивчати