Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Так, на початковому етапі, у процесі вивчення призовників, основну увагу потрібно звертати на осіб, які визнані обмежено придатними до військової служби, навчалися в допоміжних шко-лах, здійснювали антигромадські вчинки, виховувалися в небла-гополучних сім'ях. У дорозі з місця призову до військової части-ни виявляються особи, схильні до грубості, запальності, пору-шень військової дисципліни, прийому алкоголю і наркотичних речовин, надмірно замкнуті. Потім, у процесі вивчення докумен-тів молодих солдатів, звертається увага на успішність у школі і характерологічні особливості, на факти приводу в міліцію, на ха-рактер трудової діяльності до призову тощо.

На етапі первинного психологічного і медичного обстежен-ня виділяються ознаки, які свідчать про спадковість, обтяжену психічними захворюваннями, і характер перенесених соматичних захворювань, які відображають несприятливі умови формування особи. На підставі отриманої інформації виділяються особи, схи-льні до порушення дисципліни і правопорушень, вживання пси-хоактивних речовин, ті, хто висловлює суїцидальні думки. При цьому особливого значення набуває виявлення осіб із аддиктив-ними формами поведінки, оскільки кожен аддикт — не тільки жертва згубної пристрасті, але і реальна загроза розповсюдження наркотизації серед особового складу. Важливу роль в цьому від-ношенні відіграють молодші командири, санінструктори рот і фельдшери батальйонів, оскільки вони найтісніше пов'язані з особовим складом як у ході бойової підготовки, так і в години відпочинку, у побуті.

Велике значення в системі психопрофілактичних заходів у період проходження військової служби має виявлення військово-службовців із нервово-психічною нестійкістю. При цьому квалі-фікована оцінка хворобливих проявів психіки можлива в резуль-таті ретельного вивчення особи військовослужбовця у процесі його навчання і в ході виконання ним службових обов'язків. В деяких випадках для уточнення інформації про військовослужбо-вця можуть потребуватись додаткові відомості з райвійськкома-ту, школи, місця роботи, від батьків і з лікувальних установ. В першу чергу, це відноситься до осіб, що вимагають динамічного психологічного і лікарського спостереження. По відношенню до них проводяться необхідні психологічні дослідження, консульта-ції фахівців, амбулаторне лікування, при необхідності — направ-лення на обстеження і лікування у психіатричні відділення війсь-кових госпіталів.

Утрудненню адаптації до військової служби (особливо в перші 3 місяці) можуть сприяти хронічні соматичні захворюван-ня, а також недотримання розпорядку дня, порушення регламенту праці і відпочинку, раціонального харчування, статутних поло-жень вартової служби, бойових чергувань, нерівномірне або різке підвищення фізичних навантажень. На психічний стан військово-службовців негативно впливають і неправильні взаємини в під-розділі між старослужбовцями і молодими солдатами. Особливо хворобливо молоді солдати реагують на виявлення у них фізич-ного відставання і поганої тренованості. Такі військовослужбовці важко переносять глузування і зневажливе ставлення товаришів по службі, прагнуть до самоти, зосереджуються на своїх недолі-ках. У них можуть розвиватися афектні реакції, що вимагають своєчасного корегування. Старослужбовці іноді демонструють свою перевагу, примушують виконувати за них будь-яку роботу, морально або фізично ображають молодих солдатів, що призво-дить до виникнення в останніх хворобливих реакцій, здійснення суїцидальних дій, надзвичайних подій. Оскільки переважну бі-льшість суїцидентів серед військовослужбовців складають прак-тично здорові особи, а причинами самогубств у них є несприят-ливі соціальні чинники (труднощі військової служби, побутові негаразди, нестатутні взаємини, страх покарання тощо), то пси-хологічний стан підлеглих і морально-психологічний клімат у колективі повинні постійно знаходитися в центрі уваги команди-рів, заступників з гуманітарних питань.

У зв'язку з цим профілактика девіантно-делінквентної пове-дінки полягає, у першу чергу, в строгому дотриманні статутних положень життєдіяльності військовослужбовців. Це і визначає  значною мірою адекватний морально-психологічний клімат у військових підрозділах. Великого значення набуває й оптималь-ний розподіл молодого поповнення за військовими спеціальнос-тями з урахуванням індивідуальних особистісно-типологічних особливостей кожного. Такий розподіл дозволяє не тільки підви-щити ефективність надбання бойових навичок і умінь, але і під-вищує ступінь адаптації молодих солдатів до умов військової служби.

При плануванні і проведенні заходів, спрямованих на опти-мізацію відносин у системі «людина – військове середовище», необхідно враховувати дію цілого ряду специфічних, не завжди звичних для сучасної молоді, чинників військової служби, і особ-ливо таких, як необхідність строгої регламентації свого часу і по-ведінки, жорстких статутних обмежень, що накладаються харак-тером військової служби (специфікою військової спеціальності), обов'язковості виконання наказів і розпоряджень тощо. Важли-вою особливістю армійського середовища є різнорідність війсь-кових колективів (за освітою, терміном служби і тощо). 

Таким чином, ми з вами бачимо, що робота зі створення і підтримки оптимального психологічного клімату у середині вій-ськового колективу повинна носити комплексний характер, вра-ховуючи всі ці аспекти. Одним із основних її напрямів є комплек-тування військових підрозділів з урахуванням психологічної су-місності військовослужбовців, послідовне і цілеспрямоване фор-мування згуртованості колективу у процесі бойової підготовки і в години дозвілля, попередження і своєчасне вирішення конфлікт-них ситуацій, усунення психологічної напруженості і міжособис-тісних бар'єрів у процесі навчання тощо.

 

 

 

2. Принципи роботи щодо профілактики девіантно-делінквентної поведінки у військовослужбовців

 

Основним принципом всієї роботи щодо профілактики де-віантно-делінквентної поведінки є принцип індивідуального під-ходу, згідно з яким виховні дії щодо ставлення до військовослуж-бовців повинні плануватися і здійснюватися за максимального врахування їх індивідуально-особистісних особливостей. Успіх цієї роботи безпосередньо залежить від підтримки твердого ста-тутного порядку, високої вимогливості й особистого прикладу командирів військових підрозділів, а також неухильної реалізації принципу соціальної справедливості щодо ставлення до кожного конкретного військовослужбовця. У всіх випадках доцільне здій-снення правової підготовки військовослужбовців з метою їх ознайомлення