Мова як суспільне явище

Предмет:

Мовознавство

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

175

Мова:

Українська

Оцінка:

запитав син матері. – Звідкіля це те взяв? – Та він же вчора, казав, що дві пляшки горілки роздавив. – Ну, то й що? – Як що? І навіть рук не порізав. Я читав, що так тільки йоги вміють” (журн.); “Сидить дід біля клубу на лавочці й розповідає: – Раніше, коли я ходив поголений, зі мною всі перехожі віталися. “Добридень, діду!” – казали, місце в автобусі давали, а тепер, коли завів бороду, в автобусі доводиться стояти, а ті, що вітаються, кажуть: “Привіт, чувак!” (газ.).

Питання для самоконтролю

Розкажіть про загальновживану лексику. Які групи слів до неї входять?

Що Ви знаєте про лексику обмеженого вживання?

Розкажіть про діалектну лексику та види діалектизмів.

Що таке соціально обмежена лексика?

Розкажіть про професіоналізми.

Що ви знаєте про жаргонізми та арготизми?

Розкажіть про стилістичне використання діалектизмів.

Які стилістичні функції професіоналізмів Ви знаєте?

В яких стилях та з якою метою вживаються жаргонізми та арготизми?

Тема 12. АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА

СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

План

1.Активний і пасивний склад лексики сучасної української літературної мови.

2.Неологізми.

3.Функції неологізмів.

4.Застарілі слова.

5.Номінативні та стилістичні функції застарілих слів.

Література

1.Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 60-72.

2.Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Українська мова. – К., 1998. – С. 103.

3.Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К., 1992. – С. 79-91.

4.Сучасна українська літературна мова: Підручн. / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – К., 2000. – С. 135.

5.Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За ред. І. К. Білодіда – К.,1972. – С. 61-70.

6.Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 13, 32-33, 180, 377, 400, 426.

Активний і пасивний склад лексики сучасної

української літературної мови

Лексика найтісніше пов’язана з життям народу. Вона постійно реагує на зміни в соціально-виробничому й культурному житті нації виникненням нових слів та зникненням старих. Це зумовлює постійну наявність у мові двох шарів лексики: активного й пасивного. Процес появи нових слів випереджає процес виходу з ужитку таких, що позначали старі явища й реалії, тому мова лексично весь час збагачується. Збагачується вона ще й тому, що не всі слова зникають назавжди. Часом вони повертаються до активного вжитку, набувши нового значення, наприклад, дружина.

В активному словнику мови перебувають слова, що в даний час вживаються часто й не мають значення давності чи новизни.

Пасивний запас української лексики становлять:

а) слова, що вже застаріли й вийшли або виходять з ужитку;

б) нові слова, які ще не закріпилися й не стали в мові загальновідомими та загальновживаними.

Отже, у пасивному запасі української лексики зберігаються історизми, архаїзми та неологізми.

Неологізми

Неологізми (від грец. ‘новий’ та ‘слово’) – нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з’являються в мові. Виникнення неологізмів спричинене потребою давати назви новим предметам, явищам, поняттям, що постають унаслідок безперервного розвитку економіки, науки, культури, у результаті розширення й поглиблення зв’язків з іншими народами та державами. Особливо активно поповнюються новими словами сучасні науково-технічні термінологічні системи: біоніка, біонавт, пептидоміка, гідропоніка, геноміка, протеоміка, мультимедійний, нанотехнології тощо. Це лексичні неологізми, що виконують номінативну функцію. До них належать також слова, утворені від лексем, які існували в мові раніше: банк – банкомат; глобальний – глобалізація, антиглобаліст; ремонт – євроремонт; домашній кінотеатр; металопластик, металокераміка та ін.

Крім лексичних новотворів для називання нових понять, неологізми з’являються й через те, що виникає потреба замінити вже наявну назву точнішою, зрозумілішою, такою, що більше відповідає фонетичним, лексичним, словотвірним та іншим нормам мови. Скажімо, основною назвою солодкого продукту харчування, виготовлюваного з особливих сортів буряків або тростини, в українській мові є цукор. Але низка хімічних термінів утворювалася (усупереч вимогам, що ставляться до термінологічної лексики) від розмовного синоніма сахар: сахарат, сахароза, сахаризація. Згодом словотворче гніздо було вирівняне, ці терміни замінено неологізмами, похідними від основного слова: цукрат, цукроза, цукрування; прикметник цукровий розширив свою семантику, витіснивши сахарний з термінологічних словосполучень цукрова кістка, цукрова хвороба, цукровий діабет.

Поряд із лексичними неологізмами з’являється чимало неологізмів семантичних, тобто слова, що здавна існують у мові, набувають нових значень. Наприклад, слово гвардія в дожовтневий період у Російській імперії було назвою добірних військових частин; під час Другої світової війни стало званням окремих частин Червової Армії, що особливо відзначилися в боях. Зі здобуттям Україною незалежності ввійшло до назви Національної гвардії України, членами якої є найбільш віддані захисники Української держави.

Унаслідок двох згаданих причин з’являються загальномовні неологізми, які виконують номінативну функцію і в перспективі мають стати надбанням усіх носіїв мови. Нові слова виникають і тоді, коли автор хоче дати якомусь предметові або явищу нову, образнішу, емоційнішу назву, яка краще відтворює його бачення світу: