Мова як суспільне явище

В своєму зорехмарному ряду.

Завіяло, заговорило снігом

У полі, попід садом і в саду. 

(М. Вінграновський).

Слова типу зорехмарний є індивідуальними (авторськими) неологізмами. На відміну від нейтральних загальномовних, індивідуальні неологізми можна вважати стилістичними, оскільки вони покликані до життя прагненням дати назву не новому поняттю, а такому, що вже має словесне позначення в мові.

Багато неологізмів постає в періоди докорінних змін і перетворень у житті народу. З’являються не лише лексичні неологізми (менеджер, спонсор), а й семантичні, активізуються слова, що тривалий час перебували в пасиві лексичного складу. Виникають нові словосполучення, що виконують номінативну чи стилістичну функцію. Досить активно, наприклад, використовується тепер рідковживане раніше слово екологія. І не тільки в прямому розумінні ‘наука про зв’язок організмів із навколишнім середовищем’, а й у словосполученнях екологія мови, екологія культури, екологія душі тощо. Від слова самоврядування утворився прикметник самоврядний (самоврядні території). Набувають поширення нові словосполучення на зразок активне сумління, баланс інтересів та ін. Виникло немало слів та словосполучень для позначення негативних явищ у нашому житті: довгобуд, атмосфера вседозволеності і под.

Але не тільки в бурхливі періоди історії заявляються неологізми. Вони виникають у мові весь час. Причому, це не лише слова з галузі суспільно-політичної лексики. Це й нові терміни зі сфери науки, літератури, мистецтва: гідробіоніка, нейрокібернетика, гіпнопедія, протеоміка; назви нових професій, предметів, понять, пов’язаних із розвитком різних галузей життя: сомельє, бариста; ноутбук, ризограф; татуаж, пірсинг, ліпосакція, шейпінг, фітнес, логін, чат, провайдер, віртуальний, трафік тощо. Повертаються з небуття несправедливо викреслені колись топоніми й на певний час стають неологізмами, щоб потім увійти до загальномовного вжитку: Алчевськ, Жовква, Луганськ, Маріуполь тощо.

Новим явищем у лексичному розвитку мов є абревіатури. Позитивне в них те, що та сама кількість інформації передається меншою кількістю знаків, ніж у відповідному сполученні слів: СНІД, ВІЛ, САРС, ЄС, ПАРЄ, СОТ. 

Крім абревіатур, в українській мові є слова, що виникли внаслідок стиснення словосполучень. Як правило, вони вживаються в розмовному мовленні, де є елементом просторіччя: платіжка. Часом можуть потрапити й до літературної мови: врубівка (врубова машина), візитка.

Неологізми творяться за наявними моделями, властивими мові способами словотвору. Наприклад, за зразком біологія, геологія, зоологія утворено назви вірусологія, дельфінологія; за зразком шевченкознавство, франкознавство – лесезнавство (галузь літературознавства, що вивчає творчість Лесі Українки); терміни атмосфера, стратосфера стали зразком для творення терміна біосфера ‘оболонка Землі, яку населяють живі істоти’. На взірець буряківник, лісівник, кукурудзівник – собаківник, рисівник. Утворення з компонентом -вод на позначення тих самих понять (собаковод, садовод) є дублетами, що тільки засмічують мову.

Неологізми належать до пасивної лексики. Але вони є категорією історичною, тому належність їх до пасивної лексики не вічна. Вони сприймаються як нові, поки новими й незвичними є означувані ними поняття. Коли поняття стають загальновживаними, то й слова виходять із розряду неологізмів. Неологізм може прищепитися в мові, стати загальновживаним словом, коли поява його викликана номінативною або стилістичною потребою. Без такої потреби новотвір приречений на зникнення. Не закріплюються в мові ті неологізми, які не відповідають її лексичній системі, граматичній будові або фонетичним закономірностям.

 

Функції неологізмів

 

Загальномовні неологізми утворюються і вживаються насамперед в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилях: “Під терміном прапорництво слід розуміти три поняття: прапорознавство, або вексилологія, що є допоміжною історичною дисципліною, прапорне мистецтво – прикладна галузь, що займається творенням і виготовленням прапорів, та прапорне право – допоміжна юридична дисципліна, яка визначає правові підстави використання прапорів” (журн.).

Велика кількість неологізмів уживається в публіцистичному стилі: “Біонавти... Не рийтеся в тлумачних словниках та енциклопедіях. Однаково цього слова не знайдете. Професія тільки народжується в лабораторіях учених” (газ.). Особливістю цього стилю є те, що журналісти не так творять самі, як пускають нові утворення в обіг, дають їм путівку в життя. Тому публіцист мусить мати тонке мовне чуття, знати, що треба, а чого не варто пускати в обіг. Через брак саме цього мовного чуття всі засоби масової інформації останнім часом досить активно вживають ненормативні форми вітання: доброго дня, доброго вечора. Ні в художній літературі, ні в доброму українському розмовному мовленні, ні у фольклорі таких висловів нема, є добрий день (добридень), добрий вечір (добривечір). Нормативний тільки вислів доброго ранку.

У публіцистиці часом уживаються й індивідуальні неологізми для посилення експресії вислову: “З тими, хто не вміє скинути темні окуляри вболівальника, подивитися на речі пильним, тверезим і об’єктивним поглядом, страждає на києвофобію, особливого бажання дискутувати немає” (газ.).

Індивідуальні (авторські) неологізми творяться тими самими способами, що й загальномовні. Доля їх у мові залежить від уміння автора оригінально сполучити слова чи основи слів, дібрати незвичне означення, поєднати відмінні в семантичному або часовому плані поняття: 

Десь на горизонті хмара-хустка 

Манить вдаль, мов дівчина у сад,

І весни такі пахучі згустки  

Розплескалися об голубий фасад. 

(В. Симоненко).

Художній стиль використовує загальномовні неологізми для відтворення мовного колориту певного періоду в розвитку суспільства: “Наша артіль бідна, – сказав старий, – і кидати шаланди в морі не годиться. Я – голова артілі, то