Мова як суспільне явище

Для досягнення ефекту урочистості й небуденності архаїзми потребують відповідного лексичного оточення: “Десна – це квітуча гілка слов’янства, генетичного древа нашої самосвідомості. До того ж ця водна артерія живить Київ, Чернігів, Новгород-Сіверський, Трубчевськ, Брянськ і незліченну кількість великих і малих сіл. Не перепинена греблями, очищена природними крейдяними фільтрами, вона була кращим, що донедавна ми мали, та й досі вбачаємо в ній свій дорогоцінний живильний резерв, адже сподіваємося, що саме вона, сестриця Десна, захистить від біди прадавні осідки нашої нації, що саме з неї вип’ємо рятівний кухоль чистої води. Десна не просто найбільша притока Дніпра, це джерело культури, колиска цивілізації. Її ім’я воскрешає в свідомості образи міст, заснованих київськими князями, в сяянні маківок білосніжних, ошатних соборів” (журн.);

Прекрасний Києве на предковічних горах! 

Многостраждальному хвала тобі, хвала!

Хай на просторищах, де смерть, як ніч пройшла, 

Воскресне день життя і весен неозорих! 

(М. Рильський).

Поставлені в невідповідний контекст, архаїзми набувають іронічного, сатиричного, гумористичного звучання. Для цього вони мають бути оточені лексикою розмовною, просторічною, вузькопобутовою, вульгарною: “Ваше горде вивищування над хмарами в афганському небі обходилося народові, проти волі якого Ви виконували “інтернаціональний обов’язок”, тисячами жертв, а також і тисячами життів Ваших співвітчизників. І ось Ви знову у “воздусях”. І знову брязкаєте зброєю” (газ.); “То було правилом доброго тону – брикнути Михайла Грушевського; своєрідним актом благонадійності. Здається, свого часу і аз, грішний, дозволив собі нечемний виголос проти великого історика, даруй мені, Боже, сей мимовільний прогріх нерозумної молодості” (І. Білик).

Як засіб гумору виступають також анахронізми – слова і словосполучення, перенесені з однієї епохи в іншу: “Мені снилося, що я в рясі, бородатий, довгогривий... Опиняюся на лаві в сквері біля університету, витягаю з кишені номер “Футболу”, намагаюсь читати. Отже, після останнього туру наше “Динамо”... Літери скачуть перед очима... На лаву сідають якісь хлопці з книжками. Студенти. Вони з цікавістю приглядаються до мене. Пересміхуються. Один питає: “Батюшко, а Ви за яку команду вболіваєте?” – Другий додає: “Певно, за єпархіальну збірну “Алілуя”?” (Ю. Івакін).

Усному розмовному мовленню застаріла лексика властива мало. Здебільшого архаїчні слова використовуються тут для створення жартівливих, гумористичних, рідше – іронічних ситуацій. Також для мовної характеристики персонажів: “– Рци одно слово: “Люблю Вас, пане Возний”, і аз, вище упом’янутий, виконаю присягу о вірнім і вічнім союзі з тобою” (І. Котляревський). Без стилістичної настанови застарілі слова можуть уживатися в мовленні людей старшого покоління.

 

Питання для самоконтролю

Розкажіть про поділ лексики сучасної української мови на активну та пасивну.

Назвіть причини появи неологізмів.

Що таке загальномовні неологізми? Які функції вони виконують? 

Розкажіть про індивідуальні неологізми. 

Що ви знаєте про використання неологізмів у публіцистичному стилі?

Розкажіть про використання неологізмів у художньому стилі.

З якою метою можуть використовуватися неологізми в офіційно-діловому та науковому стилях?

Які групи слів належать до застарілих?

З якою метою використовуються історизми в науковому стилі?

У яких функціях історизми використовуються в художніх творах?

Розкажіть про використання історизмів у публіцистичному стилі.

Чому архаїзми не вживаються в нейтральній функції?

У яких стилях і з якою метою можуть використовуватися архаїзми?

Розкажіть про використання архаїзмів та історизмів з метою створення гумору та іронії.

Тема 13. ФРАЗЕОЛОГІЯ. 

ПРЕДМЕТ ФРАЗЕОЛОГІЇ. 

ТИПИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

 

План

 

1.Фразеологія як розділ мовознавства.

2.Визначення поняття фразеологічної одиниці. 

3.Питання класифікації фразеологічних одиниць. 

4.Джерела української фразеології. 

5.Стилістичне використання і трансформація фразеологічних засобів мови.

6.Особливості перекладу фразеологічних одиниць.

 

Література

 

1.Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 102-118.

2.Мацько Л.І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова. – К., 1998. – С. 119-126.

3.Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К., 1992. – С. 121-131.

4.Сучасна українська літературна мова: Підручн. / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – К., 2000. – С. 137-140.

5.Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За ред. І. К. Білодіда – К.,1972. – С. 150-208.

6.Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 197-198, 702-712.

 

 

Фразеологія як розділ мовознавства

 

Фразеологія (грец.) – розділ мовознавства, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів. Знання фразеологізмів, розуміння їх при читанні художніх творів, публіцистики, при перегляді кінофільмів і спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним показником емоційного освоєння рідного слова.

Залежно від аспекту, предмета й завдань вивчення фразеологічного складу мови фразеологію поділяють на синхронну (описову) і діахронічну (історичну).