Національно-визвольна боротьба у ХVІ – першій половині ХVІІ ст. Держава Богдана Хмельницького

 

3.1 Козацькі війни наприкінці XVI ст. Брестська (1596 р.) церковна унія та її наслідки

3.2 Гетьман П.Сагайдачний. Козацько-селянські повстання у 1620 - 1630-х рр.

3.3 Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького (1648-1657 рр.). Утворення козацько-гетьманської держави

 

 

У 90-х рр. ХVІ – першій половині ХVІІ ст. козацтво стає основною політичною силою українського суспільства та об'єднує навколо себе селян, міщан і духовенство у єдиному потоці національно-визвольної боротьби. Військовою і дипломатичною діяльністю козацтво здобуло право на державно-політичний провід, перехопивши естафету у князівських династій. Козацтво почало набувати функцій “носія української державності”, що знайшло відображення у тогочасних політичних проектах, документах і свідченнях сучасників.

Так, київський католицький єпископ Й. Верещинський запропонував створити у Придніпров'ї на польсько-татарсько-московському прикордонні козацьку самоврядну територію (князівство) з центром у Переяславі. Натомість за проектом С. Наливайка козацтво мало отримати територію на польсько-молдавсько-татарському прикордонні між Бугом і Дністром. Але, як відомо, польський уряд не зміг реально оцінити ситуацію в Україні і вирішити козацьку та інші назрілі проблеми суспільно-політичних перетворень.

 

Повстання під проводом Криштофа Косинського 1591-1593 рр.

Першим керівником великих козацько-селянських повстань, що розпочалися в Україні наприкінці XVI ст., був Криштоф Косинський, гетьман українського козацтва. Родом із Підляшшя, виходець із середовища небагатих шляхтичів. Тривалий час жив на Запоріжжі і в нагороду за військові заслуги дістав від короля маєток і землю. Але один із князів Острозьких, білоцерківський староста, не допустив Косинського до володіння цією нагородою. Тоді Косинський розпочав боротьбу за встановлення справедливості, яка вилилася в козацько-селянське повстання проти польської влади взагалі. Військо повстанців швидко поповнювалося за рахунок запорозьких і реєстрових козаків, а також втікачів із панських маєтків: селян та шляхетської челяді. Повстання охопило Київщину, Брацлавщину і Волинь.

У грудні 1591 р. повстанці оволоділи фортецею й містом Біла Церква та замком у Богуславі, захопили там артилерію і військові припаси. Ще перед цим запорожці обрали Косинського своїм гетьманом. Відтак повстанці заволоділи Трипіллям і Переяславом. Польський король Сигізмунд ІІІ послав проти них військо на чолі з князем Язловецьким, однак той не зміг нічого вдіяти. Восени 1592 р. Косинський захопив Київський замок. Це серйозно стурбувало польський уряд. Король оголосив збір шляхти Київщини, Волині та Поділля і долучив до них регулярні війська й угорських найманців. Похід очолив князь Костянтин Острозький, який добре знав козацьке бойове мистецтво. Під містом П'яткою другого-дев'ятого лютого 1593 р. відбулася жорстока битва між повстанцями і шляхетським військом. Зазнавши великих втрат, обидві сторони після переговорів покинули поле битви.

Повернувшись на Запоріжжя, Косинський почав готувати нові сили для продовження повстання. Він звернувся за допомогою до Москви й отримав звідти гроші, зброю, боєприпаси. В травні 1593 р. 2-х тисячне козацьке військо вирушило із Січі й незабаром узяло в облогу Черкаси. Черкаський староста Олександр Вишневецький розробив підступний план. Він розпочав переговори з повстанцями. Косинського запросили до Черкас і там його по-зрадницькому вбили. Козаки змушені були відступити на Запорозьку Січ, на яку, скориставшись обставинами, напала орда Кримського хана.

 

Повстання під керівництвом Северина Наливайка (1594 – 1596 рр.).

Северин (Семерій) Наливайко був родом із м. Гусятина на Поділлі (тепер Тернопільська обл.), його батько, ремісник-кушнір, був закатований слугами польського магната Калиновського. Мати разом із дітьми перебралася в Острог, де Северин та його брат Дем'ян (згодом відомий філософ і письменник) здобули освіту. Маючи лицарську вдачу та допитливий розум, кмітливий юнак подався на Запоріжжя, де вдосконалювався у військовій майстерності, не раз брав участь у походах на турків і татар.

Повернувшись до Острога, вступив на службу до князя К.-В. Острозького сотником надвірних козаків. За свідченням польського хроніста М. Бельського, “це була людина гарна зовні і незвичайних здібностей... до того ж славнозвісний пушкар”.

Наливайко сумлінно виконував свої обов'язки сотника, виконував усі накази князя і навіть боровся проти Косинського під П'яткою, але згодом став на сторону гноблених мас. Він підібрав собі відчайдушних кіннотників, зорганізував з них добре озброєне військо, готове йти на всяку небезпеку й у боротьбі з поляками знайшов підтримку запорожців, зокрема, гетьмана Григорія Лободи. Обидва ватажки на заклик Австрії у 1594 р. ходили у похід на турків у наддунайські землі. Повернувшись на Україну, Лобода осів на Київщині, а Наливайко спершу допомагав повсталим білоруським селянам, а потім перейшов на Волинь. Їх війська безоглядно нищили польські маєтки та католицькі центри. 16 жовтня 1594 р. повстанці за допомогою міщан захопили місто Брацлав. Наприкінці року повстанці здобули добре укріплений замок і місто Луцьк.

Навесні 1595 р. Наливайко за допомогою білоруських повстанців розгромив литовських феодалів і зайняв міста Луцьк, Бобруйськ, Могилів; активну діяльність розгорнув також повстанський загін на чолі з козаком Матвієм Шаулою. Для литовсько-польського панування в Білорусії та в Україні утворилася серйозна загроза. Уряд Речі Посполитої відправив на придушення повстання трьохтисячне каральне військо під командуванням коронного гетьмана Станіслава Жолкевського.

Поблизу Білої Церкви війська Наливайка, Лободи