Національно-визвольна боротьба у ХVІ – першій половині ХVІІ ст. Держава Богдана Хмельницького

У квітні 1596 р. під Гострим Каменем, недалеко Трипілля, відбулася жорстока битва. Обидві сторони зазнали значних втрат. Поляки відступили до Білої Церкви, а козаки дійшли до Дніпра, переправилися човнами і стали в Переяславі. Тут вони намагалися укріпитися й надіялись, що польські війська облишать їх переслідувати. Але ті також переправилися через Дніпро і козацькому табору прийшлося відступати далі на південний схід у степи.

Під Лубнами, над Солоницею, козаки укріпилися на високому місці, із виглядом на всі боки. Почалася облога, що тривала два тижні. В таборі не стало пашні для коней та їжі для людей. В тісному місці назбиралося багато трупів, які розкладалися й несли різні пошесті. Серед війська вибухнула незгода. За зрадницькі переговори з ворогом був убитий Лобода та обраний новий гетьман, але частина старшини продовжувала переговори з польською стороною.

За умовами переговорів повстанці змушені були віддати всі гармати, рушниці і амуніцію, також корогви і срібні труби, за це їм було обіцяно життя і вільний вихід із табору.

Але 28 травня, коли Жолкевському були видані Наливайко і Шаула, польське військо накинулося на безборонних повстанців і вчинило над ними криваву розправу. Польський сейм наклав на козаків баніцію, тобто проголосив їх поза законом, конфіскував козацькі маєтки і наказав винищити козацтво взагалі. У квітні 1597 р. після жорстоких тортур Наливайка привселюдно стратили у Варшаві.

 

Релігійний рух. Брестська церковна унія та її наслідки (1596 р.).

Духовенство (біле і чорне) становило окрему суспільну верству населення.

Відокремлена ще у 1458 р. від Московської Київська митрополія підпорядковувалася Константинопольському патріарху. Однак у ХVІ ст. православна церква в Україні вступила у глибоку кризу, натомість із Заходу активно поширювалися католицизм і протестантизм, а у Москві у 1589 р. було проголошено самостійність Московського патріархату. Його глава отримав титул Патріарха усієї Русі, що не могло не стурбувати українських ієрархів. Зважаючи на слабкість південних патріархів, які потрапили у залежність від турків, в українському середовищі поступово визрівала ідея підпорядкування православної церкви Папі Римському.

Отже, основними причинами унії були: занепад дисципліни і порядку у православній церкві та спроби її реорганізації у контексті європейських реформаційних процесів; невпорядкованість стосунків із східними патріархами, які, з одного боку, самі потрапили у залежність до Османської Порти, а з іншого – занадто активно втручалися у діяльність місцевих православних братств, зокрема, у 1586 р. ставропігійні права отримало Львівське братство, що не могло не викликати невдоволення місцевих єпископів. Останні прагнули також зрівнятися у правах із католиками.

У 1596 р. у Бресті зібралися прихильники й противники унії. Православна церква розкололася на дві – традиційну православну та нову уніатську, або як її почали пізніше називати – греко-католицьку. Київська митрополія, зберігаючи всі свої обряди, звичаї, права та привілеї, розірвала зв'язки з Константинополем і об'єдналася з Римом, підпорядкувавшись папському престолу. У греко-католицькій церкві зберігалися православні обряди і церковно-слов'янська мова богослужінь.

Князь В.-К. Острозький та частина знаті виступили проти таємної та односторонньої ініціативи українських єпископів. Фактично у Бресті відбулися два собори, учасники яких взаємно один одного звинуватили у церковній і національній зраді.

Король своїм універсалом від 15 грудня 1596 р. проголосив рішення уніатського собору обов'язковими для всіх віруючих; польський уряд фактично поставив православну церкву поза законом, закріплюючи за прибічниками унії церкової посади, монастирі та їх землі. Саме тому Берестейська унія призвела до сильного протистояння в українському суспільстві, до загострення полемічної і збройної боротьби, стала символом розбрату, ворожнечі і насильства.

 

Православні міщанські братства

Міщани становили так званий “третій стан” у соціальній ієрархії середньовіччя. Міщанство поділялося на три основні групи: міську знать (багатії, патриції); міське поспільство (бюргери) і міські низи (плебс). Усі категорії міського населення, ремісники, торговці та інші соціальні групи об'єднувалися у корпорації та цехи. Цехи мали свої статути та органи управління і складалися із майстрів, підмайстрів та учнів.Населення міст було багатонаціональним та різноконфесійним. У привілейованому становищі знаходилися католики: поляки, німці, литовці та ін.

Необхідно підкреслити, що в Україні міщанство не мало такого важливого значення, як на Заході.

По–перше, Магдебурзьке право та органи міського самоврядування (магістрат, суд) на українських землях діяли не уповному обсязі; по–друге, розвитку міст у значній мірі перешкоджало всевладдя магнатів.

В українських містах православні міщани, шляхта і духовенство об'єднувалися у братства – релігійні та національно-культурні організації, що наповнили новим змістом український опозиційний рух. Найвідомішіми православними братствами були: Львівське Ставропігійне, Київське Богоявленське, Луцьке Чеснохрестське та ін. Братства діяли у багатьох містах і містечках: в Острозі, Рогатині, Тернополі, Судовій Вишні, Перемишлі та ін. Наприкінці ХVІ – у першій половині ХVІІ ст. в Україні діяло близько 30 братських шкіл.

Православні міщанські братства захищали інтереси православних у всіх сферах суспільно-політичного та соціально-економічного життя; здійснювали опіку над православною церквою; допомагали зубожілим міщанам; дбали про відкриття українських шкіл, друкарень, бібліотек і т.д.

Активною громадською діяльністю братства ідейно підготували національно-визвольну боротьбу українського народу середини