Надання першої медичної допомоги постраждалим особовим складом воєнізованих гірничорятувальних частин (ВГРЧ) при аваріях і нещасних випадках в шахтах

Особливо хороша транспортна іммобілізація гомілки досягається, якщо доповнити задню шину ще двома: однією по внутрішній поверхні гомілки, зігнувши нижній кінець підковою для охоплення стопи через підошву, а другий з зовнішньої сторони (рис. 45).

 

Мал. 45. Іммобілізація шинами Крамера при переломі кістки гомілки

 

Переломи кісток стопи

Переломи кісток стопи виникають під дією прямої травми (удар або падіння важкого предмета) і при падінні з висоти.

При переломах кісток стопи є типові ознаки переломів. Транспортна іммобілізація здійснюється шинами Крамера. Кінець шини згинається під прямим кутом так, щоб він виступав на 2-4 см за кінці пальців, а верхній кінець доходив до підколінної ямки. Шина прибинтовується до пошкодженої ноги по її задньої і підошовної поверхні.

 

 

Всяка травма викликає не тільки місцеві зміни в області ушкодження, а й відповідну загальну реакцію організму, яка проявляється у вигляді тих чи інших порушень організму в цілому.

Діяльність всіх систем і органів людини регулюється центральною нервовою системою. Будь-які зміни в центральній нервовій системі негайно відображаються на стані і діяльності всього організму.

Будь-яка травма насамперед діє на центральну нервову систему. Потік сильних подразників надходить з місць ушкодження внаслідок поранення великої кількості чутливих нервів в центральну нервову систему, де відбуваються різні зміни, що призводять до порушень діяльності організму в цілому.

Шоком називається важкий загальний стан постраждалого, що раптово виникає слідом за травмою та виражається в пригніченні функції центральної нервової системи та всіх життєвих процесів в організмі.

Причини, що викликають шок, різноманітні. Будь-яке ушкодження, що супроводжується сильними болями, може викликати явище шоку. Найбільш часто вони спостерігаються при важких травмах (ушкодження органом черевної та грудної порожнин, великих кровоносних судин і нервових стовбурів, переломи кісток тазу і хребта, роздроблення кісток, великі опіки і т. Д.).

Розвитку шоку сприяють: крововтрата, охолодження, всмоктування продуктів розпаду з місця ушкодження, голодування, спрага, фізична перевтома, психічне хвилювання та інші фактори, що ослабляють опір організму.

По тяжкості загального стану потерпілого розрізняють три ступені шоку.

Перша – легка – ступінь шоку. Загальний стан постраждалого задовільний, він блідий, температура нормальна. Дихання дещо прискорене, пульс 80-100 ударів у хвилину.

Друга – середня – ступінь шоку. Загальний стан постраждалого важкий, різка блідість шкіри, сухість шкіри, свідомість ясна, потерпілий загальмований, температура тіла знижена до 35 0С. Пульс 120-140 ударів на хвилину, слабкого виконання.

Третя – важка – ступінь шоку. Загальний стан потерпілого вкрай важкий, шкірні покриви різко бліді, холодний піт. Свідомість збережена, але потерпілий різко заторможений, зрідка спостерігається короткочасне збудження. Температура тіла знижена нижче 35 ° С. Дихання часте. Пульс понад 130-150 ударів на хвилину.

При наданні першої медичної допомоги постраждалим, які у стані шоку, насамперед усувають або послаблюють причину, що викликала шок. При пораненні зупиняють кровотечу і перев'язують рану. При пошкодженні кісток і суглобів і при великих пораненнях м'яких тканин необхідна хороша іммобілізація пошкодженої кінцівки.

Потерпілому створюють повний спокій, зігрівають, укутують в ковдру. Якщо немає поранень живота і ушкоджень органів черевної порожнини, слід давати пити гарячий чай, воду.

Для полегшення дихання одяг розстібають. Проводять інгаляцію киснем.

Звертатися з постраждалим треба дуже обережно.

Вельми важлива профілактика шоку при різних ушкодженнях. При кожній травмі необхідно вжити всіх заходів до зменшення болю і крововтраті. Дуже важливо усунути такі сприятливі фактори як охолодження, голод, спрага, хвилювання. Одним з найістотніших заходів відносно профілактики шоку є своєчасна і хороша іммобілізація перелому, зупинка кровотечі, а також правильне транспортування.

 

 

Електротравма або ураження електричним струмом виникає при уражені електричним струмом високої напруги (струм вище 100 вольт небезпечний, а понад 500 вольт майже завжди смертельний) або атмосферної електрики (блискавки) на організм людини. Ураження електричним струмом виникає від дотику оголеною або покритою мокрим одягом частини тіла до електричного проводу, позбавленому ізоляції, або до несправного електричного обладнання, приладу.

Ураження електричним струмом в шахті може статися від зіткнення робітників з оголеними проводами (тролеями), кабелями з порушеною ізоляцією, при неправильній експлуатації машин з електричними приводами (конвеєрами, лебідками, насосами, комбайнами), при неправильному користуванні електричними приладами і обладнанням, при відсутності або порушенні заземлення, при порушені існуючих правил технічної експлуатації та техніки безпеки електроустановок споживачів.

Ураження електричним струмом сприяє мокрий одяг і взуття, стомлення, виснаження, алкогольне сп'яніння.

Проходячи через тіло людини, електричний струм діє двояко: по-перше, зустрічаючи опір тканин, він обертається в тепло, яке тим більше, чим більше опір шкіри, внаслідок чого виникають її опіки; по друге, проходячи через тіло, електричний струм приводить м’язи (зокрема, дихальні і серцеві) у стан тривалого скорочення, що може викликати зупинку дихання та серцевої діяльності. Крім того, проходячи через головний або спинний мозок, електричний струм викликає порушення їх діяльності.

При прямому впливі електричного струму виникають загальні