Народні символи України — сакрал українського народу

 

Колись була тополя дівчиною...

Колись була тополя дівчиною.

Налетіли на село турки, старих порубали, молодих у полон забрали. Іде в невільничому гурті дівчина і кожен крок її все важче дається, бо веде він далі від рідного дому. Вночі стомлені бранці поснули, заснула і варта. Тільки дівчина не спала, тихо звільнившись од пут, втекла. А на світанку, коли зовсім мало залишилося до села, де могла сховатися од ворога, побачила за собою кінну погоню.

— Батьку степ, поля рідні, порятуйте мене!

Біжить і благає. Ще трохи і вхопить її за коси вершник. Ось вже вхопив, та рука сковзнула з гілки, бо за мить одну обернулася дівчина тополею.

Так і стоїть тепер край села.

 

Береза і тополя

Одружився хлопець на красуні, яку любив усім серцем, і жив з нею щасливо, а мати невістку зненавиділа і поклала щоб то не було зжити її зі світу. Ось зазвала вона раз до себе молодих на пригощання і налила їм в чарки зеленавина, тільки ніхто не помітив, що з різних глеків наливала: синові - вина чистого, а молодій дружині - із злим зіллям отруйним. Але у молодих було в звичаї мінятися чарками - ось вони і почали один одного пригощати. Усе в житті навпіл вони ділили - розділили і смерть.

 

Рвала матір на собі волосся, а пізно. Залишилося їй тільки поховати їх чимдалі один від одного: сина перед церквою, а невістку позаду церкви. У ту ж ніч виросла з могили чоловіка тополя, а з могили дружини берізка виросла, і сплелися вони гілками, та так, що не розрубати, не розірвати. Хотіла матір зрубати дерева, та люди не дали. А береза та тополя в тому селі і по сю пору ростуть.

Прислів’я та приказки

 

Верба і калина є символом України.

Будь високим, як верба, а багатим, як земля.

Без верби і калини нема України.

Де верба, там і вода.

Гнучка, як лоза.

Зігнувся, як верба над водою.

Така правда, як на вербі груша.

Верба, як трава, ти її покосиш, а вона знову виросте.

Де не пройде, золоті верби ростуть.

Високий, як лоза, дурний, як коза.

Де срібліє вербиця, там здоров'я водиться.

 Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.

 

Прикмети

Зацвіла верба — це прийшла весна.

Де є верба, там є вода.

Перед дощем на листках плакучої верби з’являються крапельки вологи.

Де ростуть верби, там чисті джерела води. 

 

Загадки про тополю

 

Серед літа, мов пір’їнки,

Стиха падають сніжинки.

Під віконечком у Олі

 Цвітом вкрилися … (Тополі) 

 

*** 

Як дерево називається, що влітку в білий пух одягається? (Тополя)

 

Вірші про тополю

 

ТОПОЛЯ

(Тарас Шевченко)

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий

Марне зеленіє.

Кругом поле, як те море

Широке, синіє.

……

Підем, станем під тополі.

(Тичина Павло)

Підем, станем під тополі.

Все летять, летять граки...

І танцює дощик в полі,

В боки взявшись,— іч який!

 

Дощик каже: — А я бризну! —

Каже льон: — А я росту! —

Діти кажуть: — Ми Вітчизну

Нашу любимо святу

 

 

Вишня — символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини-нареченої. У давнину вишня була одним із священних дерев далекої Японії та Китаю. Для праукраїнців вишня, за даними О. Шокала, — світове дерево життя. Як відомо, колись слов'яни святкували Новий рік 21 березня. Це було свято весни, Новий рік споконвічних хліборобів. «У давнину в Україні, — підкреслює дослідник, — вишня була ритуальним деревом весняного новорічного обряду. Деревце вишні садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона квітне, дівчата вгадували долю на цілий Новий рік». На думку Г. Лозко, назву «вишня» слід вважати прикметником жіночого роду, від форми «вишній», тобто «божественний» (пор. із словом «Все-вишній» Всевишній). Отже, вишня — це «божественне дерево», присвячене Сварогу.

Окремі дослідники зіставляють це слово із весняним сонцем у зеніті, тобто «вишнім» сонцем. Лінгвістичний аналіз етимології слова «вишня», зроблений нами, підтверджує думку про правильність зіставлення її з образом світового дерева, священного дерева життя. По-перше, слово «вишня» — слов'янського походження, воно мало такі регіональні варіанти як «вишник», «вишника». Водночас слово «вись» (висота) (світове дерево, як відомо,