Наступність у змісті дошкільної та початкової шкільної освіти

 

 

 

1. Встановлення наступності між дошкільним закладом і школою у меті та змісті освіти як головна умова забезпечення безперервної освіти та поступального розвитку особистості.

2. Компетентнісний підхід до визначення мети, завдань та змісту дошкільної та початкової шкільної освіти.

3. Наступність мети, завдань та змісту освіти дитини 6-10-ти років у державних стандартах дошкільної та початкової шкільної освіти.

 

 

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні (нова редакція) // Дошкільне виховання. – 2012. – № 7. – С. 4-19.
2. Богуш А. Реформування підготовки педагогічних кадрів в аспекті реалізації принципів наступності та перспективності // Збірник наукових праць БДПУ. – Бердянськ, 2002. – С. 6-12.
3. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова освіта. – 2011. – № 18. – 43 с.
4. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Науковий редактор О. Л. Кононко. – К., 2003. – 243 с.
5. Наступність дошкільного навчального закладу і початкової школи у вихованні дітей / За ред.. Н. В. Лисенко. – К., 2012.
6. Савченко О. Я. Дидактика початкової освіти. – К., 2013
7. Савченко О. Я. Наступність і перспектива в роботі перших двох ланок освіти // Дошкільне виховання. – 2000. – № 11. – С. 4-5.

 

 

Наступність у роботі дошкільного закладу та школи має складну, багатогалузеву структуру. В ній виділяють кілька основних напрямків, першим з яких є наступність у змісті навчально-виховної роботи, яка є головною умовою забезпечення безперервної освіти та поступального розвитку особистості.

Наступність у змісті дошкільної та початкової шкільної освіти об’єктивно обумовлюється тим, що і дошкільна, і початкова освіта є ланками загальної системи освіти в Україні, побудованої на єдиних концептуальних засадах, визначених державними документами, прийнятими в Україні у галузі освіти (Законом України «Про освіту», Державною національною програмою «Освіта: Україна ХХІ століття», Національною доктриною розвитку освіти тощо).

Основними принципами відбору й структурування навчального змісту в сучасній системі освіти у цих документах визначено:

• його відповідність соціальним запитам розбудови демократичного суспільства, потребам розвитку громадян як вільних особистостей. Це відображено в Державних стандартах усіх освітніх рівнів, змісті навчальних програм і підручників, вимогах до навчальних досягнень учнів;
• багатокомпонентність змісту навчання;
• взаємозв’язок цілей навчання, розвитку й виховання, що передбачає наявність у змісті всіх предметів сукупності компонентів, які відображають соціальний досвід людства, особисті потреби дітей, ураховують вплив середовища;
• гуманітаризація та гуманізація змісту;
• науковість і доступність;
• диференціація та інтеграція.

Коротко прокоментуємо окремі з них.

Гуманітаризація змісту на всіх рівнях освіти – це вияв нового мислення світового співтовариства щодо глобальних проблем розвитку людства. Вона передбачає передусім посилення уваги до внутрішнього світу людини, найбільше сприяння розвитку всіх її здібностей, фізичних і моральних якостей. Пріоритетна роль у гуманітаризації освіти належить мовній, літературній, суспільствознавчій, мистецькій освіті, основам здоров’я, завдяки яким діти краще пізнають свій внутрішній світ, людей, демократичні цінності, учаться самоорганізації й саморегуляції поведінки. Це сприяє розвиткові гуманітарного й гуманного мислення, розумінню самоцінності кожної особистості.

Таке багатоаспектне явище, як гуманітаризація змісту освіти, забезпечується можливостями не лише гуманітарних, а й інших предметів. У змісті математики, трудового навчання, природознавства, які відіграють важливу роль у формуванні наукового світогляду, мають бути компоненти, що сприяють формуванню гуманітарного ставлення дітей до навколишньої дійсності. Особливе значення має у цьому сенсі природознавча, екологічна освіта. Людина – не володар природи, а лише її частина. Тому ставиться мета: за допомогою засобів навчальної й виховної роботи змалку виховувати відповідальне ставлення дитини до довкілля.

Гуманітарна спрямованість дошкільної та початкової освіти передбачає ознайомлення дітей з регіональними особливостями побуту, традицій, трудової діяльності населення краю, розмаїттям жанрів народної творчості, народним землеробським календарем тощо.

Гуманізація в конструюванні змісту дошкільної та шкільної освіти виявляється в її ціннісних засадах, які утверджують ідеї дитиноцентризму на всіх рівнях організації навчально-виховного процесу й оцінювання його ефективності, формування в дітей понять про здоровий спосіб життя та свої фізичні можливості, здатності до саморегуляції поведінки, оволодіння засобами відтворення працездатності тощо.

Виняткову роль у загальнокультурному розвитку дитини відіграє мистецтво як утілення морального досвіду свого народу й усього людства, джерело дитячої творчості та засіб спілкування.

Диференційований підхід до визначення змісту освіти має бути обов’язковим принципом функціонування системи освіти. Його втілення залежить від типу навчального закладу та рівня готовності дітей до навчання, адже одні й ті самі цілі можуть досягатися на різному матеріалі. Наприклад, у початковій школі кожен учитель обирає для навчання учнів грамоти одну з рекомендованих навчальних програм і відповідний буквар, тобто предмет не змінює своєї назви, але викладається за різними навчальними програмами та підручниками. Варіативність програм характеризує і дошкільну ланку освіти.

Зміст освіти також диференціюється залежно від типу навчального закладу. Нині створюються різні програми та підручники для загальноосвітніх, спеціальних та авторських дошкільних закладів і шкіл.

Психологи й педагоги радять при визначенні змісту початкової освіти враховувати рівень готовності дітей до навчання. Зокрема, для обдарованих дітей і тих, у кого виникають труднощі