Конституція України, її сутність та історія становлення

 

1. Історія становлення та розвитку конституції України

2. Поняття конституції України, та її значення для розбудови держави.

3. Сутність конституції

А) Роль, функції, принципи та юридичні властивості Конституції України

Б) Реалізація Конституції України

4. Конституційна реформа в Україні

 

 

З проголошенням незалежності, а згодом і з прийняттям Конституції України у 1996 р. почався науковий процес розв'язання теоретичних проблем конституційного права України. З'явилася потреба дослідити головні інститути цієї галузі права, з'ясувати тенденції їх становлення та розвитку в період розбудови української державності, виявити загальні та особливі риси конституційно-правового регулювання, обумовлені притаманними Україні властивостями: соціальними, економічними, політичними, науковими та національними традиціями.

Теоретичні здобутки українських вчених-конституціоналістів знайшли своє втілення у процесі законотворення, підготовці монографій та підручників, виданих в Україні у 1999-2002 рр. з курсу «Конституційне право України».

Водночас досить помітною стала тенденція певного захоплення теоретичною підготовкою фахівців з конституційного права як науки, у відриві від дослідження його як галузі національного права України, тобто вивчення статей Конституції, законодавчих і нормативно-правових актів без знання яких опанування курсу з конституційного права неможливе.

 

 

До останнього часу вважалося, що термін «конституція» походить від латинського constitutio – установа, установлення, устрій. Між тим, походження самого терміна «constitutio» точно не встановлено. Можливо, він походить від технічного обороту – retpublicum constitute, яким починалися акти римських імператорів.

Поряд з терміном «constitutio» на початкових етапах становлення конституції застосовувалося найменування lex fun-datentaies (основний закон).

У працях учених колишнього Радянського Союзу майже одностайно проводилася думка про те, що конституція властива державам лише у період становлення буржуазного суспільства. Проте більш уважне вивчення історії політичних вчень спростовує цей висновок.

Зокрема, у працях Платона і Арістотеля міститься багато елементів змісту конституції. Це, наприклад, стосується питань належності загади певним верствам населення, механізму її здійснення; форм державного устрою; форі правління. Арістотель, узагальнивши досвід більшості міст Стародавню • (Греції, на цій основі по суті підготував нормативний акт. багато в чому подібний до чинних конституцій.

Елементи конституційності можна також знайти в настановах та указах імператорів Стародавнього Риму, які мали силу джерел права.

Нарешті, в деяких феодальних державах можна знайти окремі елементи майбутніх конституцій, які містилися у хартіях, що являли собою компроміс між королівською владою і мешканцями вільних міст, що виявилося у закріпленні у відповідних актах повноважень цих міст.

Прикладом таких хартій були так зване магдебурзьке право, яке протягом ХНІ – XVIII ст. поширювалося на Південну Європу, зокрема й на Україну, і любекське право, яке використовували країни Північної Європи. Мешканці вільних міст здобували це право від князів, гетьманів. В Україні протягом XVI – XV ст. магдебурзьке право здобули такі місце як Володимир-Волинський, Санок, Львів, Дубно, Кременець, Вінниця, Житомир, Бердичів, Звенигородка, Овруч, Стародуб, Чернігів, Полтава, Гадяч, Глухів, Лубни, Ніжин та Козелець. Києву магдебурзьке право було надано у 1497 р., і воно проіснувало до 1835 р., в якому Микола І скасував його.

Відповідно до магдебурзького права міста звільнялися від управління феодалів. Воно закріплювало права та обов'язки основних верств мешканців міст (купців, міщан, ремісників), встановлювало порядок виборів і функції органів місцевого самоврядування, суду, купецьких об'єднань і цехів.

Ідея створення конституції виникла в Англії у ХПІ ст. Важливим етапом у передісторії становлення конституції як основного закону держави стали конституційні акти, які було прийнято в Англії у XVII ст. : Хабеас Корпус (акт 1679 р.) та Білль про права 1688 р., а також конституційні акти, прийняті у період англійської буржуазної революції (1640 – 1658), зокрема «Форма правління Англії, Шотландії, Ірландії та володіннями, які їм належать. Знаряддя управління» (1653 р.). У цих актах встановлювалися основи побудови вищих органів держави, їх компетенція, принципи виборчого права та основи законодавства про релігію. [5. с. 184]

Проте, незважаючи на зазначені елементи конституціоналізму, ні феодальний, ні рабовласницький лад не знали конституції як кодифікованого основного закону держави. Становлення і розквіт конституціоналізму належить до кінця XVIII – початку XIX ст., що безпосередньо пов'язано з періодом становлення буржуазних держав і законодавчим закріпленням основних принципів буржуазної демократії і законності (представницька форма правління, громадянські права особи тощо). Поява конституцій у цей період пов'язана з тим, що інтереси буржуазії, яка прийшла до влади, були поєднані з вимогами знищення віджилих феодальних відносин, які гальмували суспільний розвиток, і в той же час поставили на порядок денний питання про особливу правову форму закріплення завоювань буржуазії. Такою і була конституція – основний закон держави. Оцінюючи перші конституції, слід відзначити їх прогресивний порівняно з феодальним законодавством характер, оскільки вони закріпили принципи1. Історія становлення і розвитку Конституції в Україні

До останнього часу вважалося, що термін «конституція» походить від латинського constitutio – установа, установлення, устрій. Між тим, походження самого терміна «constitutio» точно не встановлено. Можливо, він походить від технічного обороту – retpublicum constitute,