Вплив способів основного обробітку на агрофізичні показники ґрунту

 

Вступ

Розділ I. Огляд літератури

Розділ II. Місце та умови регіону проведення досліджень

2. 1. Місце проведення досліджень

2. 2. Кліматичні умови

2. 3. Грунтотворні породи

Розділ IІІ. Об’єкти та методи дослідження

3. 1. Об’єкти досліджень

3. 2. Методика і методи дослідження

Розділ ІV. Вплив способів обробітку ґрунту на структурно-агрегатний склад чорноземів типових

Розділ V. Вплив способів обробітку ґрунту на вміст водостійких агрегатів чорноземів типових

Розділ VI. Вплив різних способів основного обробітку на щільність чорнозему типового

Розділ VII. Охорона навколишнього середовища

Розділ. VIII. Охорона праці

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

Актуальність теми.

У практиці землеробства давно відомо величезний вплив структури ґрунту на його фізичні властивості, водно-повітряний, тепловий, поживний режими, умови обробітку і в цілому на родючість ґрунту та розвиток рослин.

Аналіз наукової літератури показує, що структурний стан ґрунтів в основному залежить від виду, кількості та якості добрив, їх дози, періодичності та тривалості внесення, системи сівозмін, а також навантаження, якого зазнає він від механічного обробітку. Однією з причин деградації грунтів є, в тому числі і недостатній облік зональних особливостей при обробці грунту. Тому розробка і наукове обґрунтування системи основного обробітку на чорноземах типових, що забезпечує раціональне використання ріллі є актуальною проблемою.

Багато вчених (Глухих (2005), В. І, Кирюшин (2006), М. М. Зезін (2006), В. К Калічкін (2008), І. Ф. Храмцов (2009) та ін.) Прийшли до думки, що вдосконалення обробки ґрунту в напрямку мінімалізації може бути ефективним при диференційованому підході до вибору системи обробки. Проте ще далеко не всі аспекти цієї проблеми глибоко розроблені. Потрібне уточнення параметрів впливу технологій обробки ґрунту, в частності на їх агрофізичні властивості.

Задачі дослідження:

• Встановити вплив різних способів основного обробітку грунту на структурно-агрегатний склад чорноземів типових;
• Визначити кількість водостійких агрегатів в чорноземах типових за різних способів основного обробітку ґрунту
• Встановити вплив різних способів основного обробітку грунту на щільність складення чорнозему типового;
• Встановити вплив різних способів основного обробітку грунту на твердість чорноземів

Методи досліджень. Для вирішення поставлених задач у роботі буде закладено польовий дослід згідно з ДСТУ 7080: 2009. Аналітичні дослідження будуть проводитися на кафедрі землеробства та грунтознавства ХНАУ. Опрацювання результатів буде проводитися за допомогою програмних засобів Microsoft Excel та STATISTICA.

 

 

Головним багатством України є найродючіші у світі чорноземні ґрунти, які займають площу понад 26 млн. га, що становить 62% від сільськогосподарських угідь [1]. Це найбільш освоєні ґрунти держави. Розораність їх в певних областях досягає 85-95%. Інтенсивне використання ґрунтів в сільськогосподарському виробництві призвело до погіршення властивостей ґрунту та родючості чорноземів в цілому. При цьому, негативні зміни від надмірної оранки та застосування важкої техніки зазнають головним чином агрофізичні показники ґрунту, що в свою чергу у великій мірі втратили агрономічно-цінну структуру, для них стала властивою розпиленість ґрунтової маси, а в деяких регіонах її злитизація та брилястість. Це, в свою чергу, помітно вплинуло на продуктивність вирощуваних культур та екологічний стан довкілля [2].

Безперечним стає той факт, що у процесі обробітку ґрунтів, як наслідок механічне подрібнення руйнує структуру і в результаті погіршуються водний, повітряний, поживний та інші режими, тобто спостерігається деградація агрофізичних властивостей. Разом з тим встановлено, що надмірна інтенсифікація землеробства призводить до швидкого руйнування агрономічно-цінної структури, посилення процесів водної і вітрової ерозії, втрати гумусу та зниження родючості ґрунту [3].

Погіршення структурного стану чорноземів, тобто розпилення структури, створення брилуватості при тривалому сільськогосподарському використанні, плужної підошви і деградація всього комплексу агрофізичних показників, зменшення стійкості до ерозії, відзначалось ще В. В. Докучаєвим та його сучасниками. П. А. Костичев встановив, що в нетривало розораних цілинних чорноземах переважає велика кількість зернистих агрономічно цінних агрегатів. При довготривалому обробітку цих ґрунтів структурні грудочки в орному шарі руйнуються, у зв'язку з чим погіршується водний і повітряний режими. [4]

В. В. Медведєв [2] відзначає, що в природних умовах структура чорноземів відносно стабільна як у річному, так і в сезонному циклах. При механічному обробітку в середньо- і важкосуглинкових ґрунтах діапазон динаміки щільності може сягати ±0, 40 г/см3, тобто механічний обробіток і викликані ним зміни у щільності статури є головною причиною динаміки водно-фізичних властивостей орних земель.

Тривалий час панувало вчення про культурну оранку, сформульоване В. Р. Вільямсом [5]. У оранці він вбачав не тільки операцію по розпушування ґрунту і поліпшенню водно-повітряного режиму в її орному шарі, але велике значення надавав і переміщенню горизонтів орного шару. В. Р. Вільямс вважав, що розпилений верхній горизонт орного шару, скинутий на дно борозни, повинен в умовах відносного анаеробного стану відновити структуру, так як в ньому при нестачі кисню накопичуються «перегнійні» речовини, що цементують ґрунтові агрегати. Значення глибокої оранки визнавалося в минулому багатьма видатними вченими [6].

Накопичені до теперішнього часу факти дозволяють зробити висновок, що припущення В. Р. Вільямса про більш