Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ І. Історія виникнення інституту прав і свобод людини і громадянина
РОЗДІЛ ІІ. Основні права людини: поняття, ознаки та види
РОЗДІЛ ІІІ. Сучасне закріплення прав і свобод людини і громадянина в Конституції України
РОЗДІЛ ІV. Юридичні гарантії забезпечення прав людини і громадянина
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Вступ
Права людини - це права, нерозривно пов’язані із самим існуванням людини: право на життя, на свободу у всіх її проявах, право на пошану людської гідності, на опір пригнобленню.
Ці права є невід’ємними, інакше кажучи, заборонене будь-яке посягання на ці права. Права людини можуть бути обмежені тільки в тій мірі, в якій це необхідно для захисту прав іншої людини. Права людини є невідчужуваними, іншими словами, людина сама не має права від них відмовитися, бо без цих прав вона вже не є людиною.
Права громадянина - це права члена державно-організованого громадянського суспільства. Права громадянина є певною дискримінацією негромадян даної держави, оскільки вони не володіють цією групою прав. Під правами громадянина розуміють, перш за все, можливість брати участь в управлінні суспільними та державними справами: право на об’єднання в партії та громадські організації, право обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Право на соціальний захист також в основному належить громадянам держави. Цілісність і взаємозв’язок прав людини і громадянина виявляються в тому, що права громадянина є різновидом прав людини (їх називають політичними правами людини). Звичайно права людини і громадянина фіксуються в одному нормативно-правовому акті.
Характер взаємовідносин держави з особою являється важливим показником стану суспільства в цілому, цілей і перспектив його розвитку. Неможливо зрозуміти сучасне суспільство і сучасну людину без вивчення різноманітних відносин людей з державою. Питання прав і свобод людини і громадянина на сьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.
Проблема прав людини – приналежність аж ніяк не тільки нашого часу. Це одна з вічних проблем, що супроводжують суспільство. Важливість цього питання пояснюється тим, що здійснення прав людини є одна з головних умов його духовного розвитку, психічного і фізичного благополуччя.
Мета даної роботи – розглянути як створювалися та встановлювалися інститути права людини і громадянина під час усієї історії, які головні ознаки прав людини, а також розглянути становлення прав і свобод людини та громадянина на території України та іх закріплення у Конституції нашої держави.
Структура даної роботи складається з наступних розділів:
Вступ
Основна частина
Висновки
1. Історія виникнення інституту прав і свобод людини і громадянина
Інститут прав людини та громадянина закріплює свободу народу і кожної людини від свавілля державної влади і є серцевиною конституційного ладу. Саме права та свободи людини й громадянина, закріплені в нормах права, створюють у своїй єдності правовий статус особи. В юридичній літературі цьому питанню приділяється значна увага. Цей інтерес пояснюється тим, що об'єм прав і свобод, що складають правовий статус, у значній мірі залежить від того, виступає індивід у якості людини або у якості громадянина. [9., C. 3-5]
Родовід прав і свобод людини і громадянина слід вести від ідеї про природні права, що виникла ще за часів Стародавньої Греції.
У середньовічній Англії протистояння короля із баронами і лицарями завершилося прийняттям у 1215 році Великої хартії вільностей, яка обмежувала абсолютну владу монарха і передусім його майнові права, закладала підвалини принципів відповідності провини і покарання, презумпції невинуватості, проголошувала право вільно пересуватися по території Англії, покидати країну та повертатись до неї тощо. [1., С. 16-17]
На шляху ствердження прав і свобод людини було чимало яскравих юридичних документів, серед яких такі, як англійська Петиція про права 1628 року та Білль про права 1689 року. Декларація незалежності США від 4 липня 1776 року проголошувала, що всі люди створені рівними і всі вони наділені своїм Творцем невід'ємними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення до щастя, і що уряди встановлюються для того, щоб забезпечити ці права, а влада виводиться зі згоди тих, ким вони управляють. Французька Декларація прав і свобод людини 1789 року проголошувала, що тільки невігластво і нехтування правами людини є єдиними причинами суспільних бід. У ній робився акцент на природному характері рівноправності і свободи людей і проголошувалися як природні і невід'ємні права на свободу, власність, безпеку і опір пригніченню. Починаючи з перших 10 поправок до Конституції США, які дістали назву Білля про права, права і свободи людини і громадянина набувають конституційного авторитету. [7]
Загальна декларація прав і свобод людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948, виходить з того, що саме визнання гідності, яка властива всім людям, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості і загального миру. У 1966 році ООН приймає два провідних Міжнародних пакти про громадянські і