Обмеження інтелектуальної свободи як один із засобів формування і функціонування тоталітарної системи в Україні (20-30-ті рр. ХХ ст.)

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

07. 00. 01. - Історія України

 

УДК 947. 084. 5/6 (477)

Очеретянко Віктор Іванович

 

Харків-1999

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі регіональних проблем історії України Інституту історії України НАН України.

Науковий керівник - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник ДАНИЛЮК ЮРІЙ ЗІНОВІЙОВИЧ, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України ПАНЧЕНКО ПЕТРО ПАНТЕЛЕЙМОНОВИЧ, завідуючий відділом сучасної історії України Інституту історії України НАН України; кандидат історичних наук, доцент ПОСОХОВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ, декан історичного факультету Харківського державного університету.

Провідна організація: Київський університет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти України, кафедра новітньої історії України.

Захист відбудеться 23 квітня 1999 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 051. 10 по захисту дисертації в Харківському державному університеті (310077, м. Харків-77, майд. Свободи, 4, Головний корпус, ауд.).

 

 

Актуальність дослідження. В умовах національно-культурного відродження України, розбудови її державності все більшого значення набувають питання дослідження історії України, особливо тих її сторінок, які протягом тривалого часу невиправдано замовчувались.

Однією з таких є історія української інтелігенції, яка в 20-30-х рр. опинилась під тиском жорсткої і немилосердної тоталітарної системи. Політична цензура, кадрова політика, утиски з боку владних структур, репресії стали причиною загострення конфлікту між особистістю та суспільством, поставили нездоланний бар’єр перед вільною інтелектуальною працею.

Водночас, обмеження інтелектуальної свободи, перетворення особистості в “коліщатко” і “гвинтик” єдиної системи стало важливим чинником формування радянського тоталітарного суспільства, оскільки виховання конформістськи настроєної інтелігенції стало неодмінною умовою його подальшого функціонування.

Заходи вищого партійно-державного керівництва по обмеженню інтелектуальної свободи в 20-30-х рр. мали найнегативніші наслідки для історії українського народу, затримали розвиток його наукової думки, позбавили цілих непересічних пластів культури.

В зв’язку з цим, з’ясування основних напрямків державної політики щодо інтелігенції, причин та наслідків конкретних заходів по обмеженню інтелектуальної свободи, реакції на них з боку наукових і творчих кіл має виняткове наукове значення. В своєму кінцевому результаті воно сприятиме подоланню вкорінених десятиріччями в суспільній свідомості пережитків минулого, відкриє шлях для розвитку в українській незалежній державі вільної, нічим не обмеженої інтелектуальної праці.

Предметом дослідження у дисертації є державна політика щодо наукової та творчої інтелігенції, форми і методи обмеження інтелектуальної діяльності, їх причини і наслідки.

Об’єктом дослідження є історія української наукової та творчої інтелігенції, її інтелектуальна праця в умовах формування та функціонування тоталітарної системи.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 20-30-х рр., коли активно проходив процес формування тоталітарної системи, ствердження командно-адміністративних методів в науці і культурі.

Мета роботи – проаналізувати державну політику щодо наукової, творчої інтелігенції, її роль у формуванні та функціонуванні тоталітарної системи, форми і методи встановлення жорсткого контролю над інтелектуальною діяльністю.

Реалізація зазначеної мети обумовила постановку таких завдань:

- виявити і систематизувати законодавчі та нормативні акти, пов’язані з становленням політичної цензури, здійсненням кадрової політики в науці і мистецтві, політичними репресіями серед інтелігенції;

- розкрити механізм становлення контролю над інтелектуальною працею;

- дослідити діяльність наукових установ, культурно-освітніх закладів, громадських, творчих організацій в умовах формування і функціонування тоталітарної системи;

- з’ясувати наслідки державної політики щодо наукової, творчої інтелігенції;

- виявити специфіку досліджуваних процесів у країні в цілому, і в Україні зокрема.

Методологічну основу дисертації становлять принципи об’єктивності, історизму. Підхід до розгляду суспільних процесів здійснювався з метою розкриття закономірностей їх розвитку в тому вигляді, в якому вони відбувалися в дійсності. Основні методи дослідження – проблемно-хронологічний, порівняльний, аналітичний, структурно-системний.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що автор вперше в українській історіографії зробив спробу з’ясувати місце і роль обмеження інтелектуальної свободи, встановлення контролю над інтелектуальною діяльністю у формуванні і функціонуванні тоталітарної системи, дати загальну характеристику політичній цензурі, розкрити основні етапи їїї формування та напрямки роботи, висвітлити негативний вплив структурних реорганізацій науково-дослідних установ, культурно-освітніх закладів, громадських організацій, здійснення уніфікації наукового і творчого процесу.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали, положення і висновки можуть буть використані в процесі підготовки фундаментальних праць з історії української інтелігенції, історії України в цілому, підручників, посібників, розробки нормативних і спеціальних курсів у вищих учбових закладах, школах, а також у ході виконання Державної програми підготовки науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження пов’язане з виконанням Державної програми підготовки науково-документальної серії книг “Реабілітовані історією”, обумовленої постановами Президії Верховної Ради (№2256-ХІІ від 6 квітня 1992 р.) та Кабінету Міністрів (№513 від 11 вересня 1992 рр.), а також науково-дослідної тематики відділу регіональних проблем історії України Інституту історії України НАН України, що здійснювалась у 1992-1997 рр.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що автор:

- з’ясував місце і