Організація анімаційної діяльності

За формою. У самостійні типові групи доцільно виділити наступні ігри: дитячі усіх типів; ігри-свята; ігровий фольклор; театралізовані ігрові дійства; тренінги і вправи; анкети, запитальники, тести; естрадні ігрові імпровізації, суперництво, конкурси, естафети і старти; весільні обряди, ігрові звичаї; містифікації, розіграші, сюрпризи, карнавали, маскаради; ігрові аукціони і т. д.

За часом проведення. Деякі ігри називають сезонними або природними: зимові, весняні, літні, осінні. Також ігри розрізняють за об'ємом часу на тривалі, короткочасні, ігри-хвилинки.

За місцем проведення виділяються настільні, кімнатні, вуличні, дворові ігри; ігри на повітрі і на місцевості (у лісі, полі, на воді, туристському майданчику і т. д.). ігри на святі і на естраді.

По складу і кількості учасників. Розрізняються ігри за віком, статтю, складом, кількістю учасників. У цьому плані практикують ігри молодших дітей (раннього і дошкільного віку), гри дітей молодшого, середнього і старшого шкільного віку, а також гри дорослих людей. Об'єктивно існують ігри для хлопчиків (підлітків, юнаків, чоловіків) і гри для дівчаток, дівчат і жінок.

По кількості учасників розрізняються поодинокі, індивідуальні, парні, групові, командні і масові ігри.

По мірі регулювання і управління. Існують ігри, організовані менеджером-аніматором, спортивним інструктором (стихійні, імпровізовані), експромтні. що виникли спонтанно по примсі туристів.

По наявності аксесуарів, необхідних для гри (інвентаря, предметів, іграшок, костюмів, атрибутів і т. п.). Розрізняються ігри без предметів і з предметами, комп'ютерні ігри, ігри-автомати, ігри-атракціони.

Фізичні ігри, побудовані на русі, можна розділити на дві групи:

а) рухливі;

б) спортивні.

Першу групу складають ігри, різні за змістом, організації, складності правил і своєрідності рухових завдань. Серед них можна виділити сюжетні і безсюжетні ігри, ігри-забави. До другої групи (спортивних ігор) відносяться: городки, бадмінтон, баскетбол, настільний теніс, футбол, хокей та ін. Найбільше застосування мають сюжетні рухливі ігри, ігри без сюжету і гри-забави.

Сюжетні ігри будуються на основі життєвого досвіду дорослих і дітей. Знання про явища природи, спосіб життя, звички тварин і птахів, характерні моменти виконання трудових дій людьми різних професій служать основою для розгортання сюжету і встановлення правил гри.

Безсюжетні ігри дуже близькі до сюжетних, в них немає лише образів, які наслідують, усі інші компоненти ті ж: наявність правил, відповідальних ролей, взаємозв'язані ігрові дії усіх учасників. Безсюжетні ігри в порівнянні з сюжетними вимагають більшої самостійності, швидкості, спритності рухів, орієнтування в просторі, носять характер змагання.

Ігри-забави (чи атракціони) часто проводяться на вечорах, святах – це веселе видовище, розвага для усіх присутніх, що доставляє радість, викликає заразливий сміх. Але в той же час гри-забави вимагають від учасників спритності, вправності, винахідливості і фантазії.

До шоу-ігор відносяться конкурси і вікторини, які у свою чергу також діляться на різні категорії.

Конкурс – відносно інтелектуальна гра, побудована на питаннях і відповідях. У ігровому контексті конкурси діляться за віковим принципом на три категорії: для людей середнього і старшого віку, молодіжної аудиторії і школярів. Відповідно до позначених категорій вибираються теми, визначається міра інтелектуального навантаження.

Вікторина – інтелектуальна гра, де на питання можуть відповідати декілька чоловік (команд). Питання вікторин містять пізнавальну інформацію, що свідчить про наявність у учасників певної ерудиції. Вікторини розрізняються за складом учасників (сімейні, для індивідуалів, групові), тематиці (музичні, літературні та ін.).

 

9. 3. Психолого-педагогічні можливості гри.

 

Гра має величезний творчий потенціал, який необхідно використати в цілях туристської анімаційної діяльності. Вона є психологічним експериментом, який ставить сам на собі кожен учасник. Його результати не завжди передбачувані, більше того – частіше усього несподівані. Багато чинників створюють навколо психологічних ігор ауру привабливості і в той же час мають на увазі труднощі організаційного характеру: передусім треба визначити психологічні особливості особи гравця (туриста), а для цього потрібний професіонал, висококваліфікований ведучий – аніматор, що розбирається в основах психології.

Психологічна гра – це цілісна, закінчена, абсолютно самостійна дія, досить тривала за часом, яка має внутрішню систему цілей і правил. Ця гра дозволяє учасникам отримати цінний досвід для їх реального життя. Психологічна гра принципово відрізняється від інших видів гри тим, що для своїх учасників вона виступає як діяльність, захоплює людину цілком, тобто це єдність думок, почуттів і рухів, це гармонійне життя в образі, ролі, ситуації, світі.

Гра, як психологічний метод, може бути використана для того, щоб навчити туристів:

- жити в ігровому просторі, повністю занурюватися в ігровий світ і ігрові стосунки;

- бути вільними в ігровому просторі, усвідомлювати свої особливості і вибудовувати стосунки з колективом;

- осмислювати ігровий досвід, використати гру як інструмент самопізнання і життєвих експериментів.

Завданням анімаційної діяльності в процесі гри, на відпочинку, являється створення умов для формування у усіх учасників суб'єктивної позиції по відношенню до інших людей і до свого життя.

 

Види психологічних ігор

1. «Ігрові оболонки» (Ключі від форту Байярд) – найпоширеніший і простіший вид ігри. В даному випадку гра використовується як деяке обрамлення загальний фон психологічної, педагогічної, виховної, художньої або такої, що театралізується роботи, яка за своєю суттю може бути не ігровою, а усього лише тренінгової.