Організація анімаційної діяльності

3. «Гра-драма» (Орел-рішка) – вид ігрової діяльності, який можна успішно застосовувати в готелях, на туристських базах, в автокемпінгах. За змістом сюжету і дослідженнями антуражу будь-якої «гри-драми» стоїть необхідність самовизначення кожного учасника в конкретній ігровій ситуації і здійснення особистого вибору. Важливо уміти робити вибір, розуміти наслідки, влаштувати своє життя в контексті зробленого вибору: ставити мету, організовувати діяльність, встановлювати стосунки з іншими людьми. «Гра-драма» орієнтована на рішення психологічних завдань, її квінтесенція – ситуація здійснення вибору.

4. «Ділові ігри» – це ігри, спрямовані на освоєння, осмислення інструментальних завдань, пов'язаних з побудовою реальної професійної діяльності, досягненням конкретних цілей, структуризацією системи ділових стосунків учасників.

«Ділові ігри» з дітьми можуть носити нескладний сюжетний характер або мати вигляд організаційного семінару. Їх можна розділити на три види. У іграх першого виду діти вирішують суто інструментальні завдання – планують своє найближче і віддалене майбутнє, але дія в цілому має ігрову структуру і логіку. Другий вид – «організаційні ігри», складніші, оскільки в них немає сюжетних ліній і заданого ззовні емоційного фону стосунків.

5. «Психологічні акції» – це ігрове середовище, яке на певний час створюється в просторі колективу. Вона не заважає розгортатися іншим видам діяльності дітей і дорослих, але має деякий власний зміст, правила, намічений результат. Основна мета таких «акцій» – розширення життєвого простору учасників за рахунок внесення в їх життя нових додаткових сенсів, чуттєвих фарб, культурних значень. Життя багатіше, ніж ви його сприймаєте – така ідея цього дійства.

Створення великої психологічної гри – абсолютно особливий творчий процес, який важко привести до певного алгоритму і описати технологію. Створення гри розпочинається з:

1. Усвідомлення проблеми і витікаючих з неї психологічних завдань.

Мета і завдання роботи, усвідомлені в процесі аналізу деякої реальної проблеми, визначають усю стратегію створення гри.

2. Наступний крок в створенні гри – визначення її виду. Окрім завдань, необхідно враховувати особливості групи, досвід участі дітей в психологічних процедурах, міра довіри один до одного і ведучого.

3. Найбільше відповідальний етап – створення (знаходження) відповідного сюжету і конструювання сценарію.

Чарівний сюжет має чудову властивість, він дозволяє конструювати сценарій під власну логіку. Це відкриває широкі можливості для управління ситуацією, підстроюванням сюжету під завдання. Скажімо, в потрібний момент з'являється «добра фея» з підказкою або у героїв виникають неможливі в реальності якості, за допомогою яких вони можуть впоратися із складною ситуацією, і це анітрохи не заважає грі.

Метафоричні сюжети занурюють учасників гри у світи, подібні до реального світу.

 

Запитання та завдання:

Розкрийте роль і значення гри у освітньо-виховному процесі.

Які ознаки педагогічної гри?

По яких напрямках відбувається реалізація ігрових ситуацій?

Як розподіляються ігри за змістом, формою, часом проведення?

Що таке конкурс, вікторина?

У чому полягають психолого-педагогічні можливості гри?

Які види психологічних ігор Ви знаєте?

Поясніть особливості створення психологічної гри.

 

 

10. 1. Історичне коріння української музичної анімації.

10. 2. Особливості музичної анімації.

10. 3. Форми музичної анімації. Прийоми активізації публіки.

 

10. 1. Історичне коріння української музичної анімації.

 

Українська народна музика. Огляд історії української музики починаємо з народної пісні як одної з ділянок музичного мистецтва, що беруть початок у найдавніших часах розвою даного народу. Народною музикою вважаємо весь скарб вокальних та інструментальних мелодій, що від найдавніших часів існування даного народу шляхом усної передачі переходить з попереднього до наступних поколінь. Народну музику вважаємо загалом витвором збірним, колективним, – у протиставленні до музики ненародної як індивідуального витвору. Одначе в самім зародку й музика народна є індивідуальним витвором, який, перейшовши в масу й закріпившись у ній, став її власністю. Та є ще й такий рід народної музики, що не переходить в масу, а залишається й надалі власністю одиниць чи невеличкого гуртка. Це – пісні, професійних народних співців, наприклад, у нас – кобзарів, бандуристів, лірників. Та все-таки з поняттям народної музики зв'язана анонімність первісного автора тої чи іншої народної пісні або мелодії.

Українська народна творчість є тою вихідною точкою, з якої починається історія культури українського народу, а отже, й історія української музики. Хоч народна музика не знає таких прірв у традиції, як церковна чи світська, музика, та все ж розвитку її не можна схопити хронологічно, тим більш, що до XVII в. не збереглося ніяких записів мелодій. Тільки пізніші праці на полі нашої етнографії почали збирати багатий матеріал, почали його порядкувати та досліджувати.

До найдавніших треба зачислити мелодії обрядових пісень, що коріняться ще в добі передхристиянській. Це пісні, зв'язані або