Організація анімаційної діяльності

4. Ретроспективний прийом з будь-якого епізоду композиції відводить глядача в той або інший епізод минулого.

5. Прийом рефрену служить своєрідним нагадуванням якої-небудь важливої думки, якого-небудь настрою, почуття.

6. Асоціативний прийом: епізоди стикуються один з одним так, щоб викликати у глядача ті або інші асоціації. Складність полягає в тому, що глядачі в залі мають різний досвід, емоційну чуйність, культуру сприйняття. В той же час цей прийом дає великий простір для роботи власної уяви, фантазії глядача.

7. Анімаційно-театралізовані вечори – це зустріч творчих колективів з глядачами. Поступово слово «вечір» придбало жанрове забарвлення, розвинувся різновид тематичного вечора відпочинку.

Вечори розрізняють за змістом, структурі, методиці проведення. Виходячи з цих основних ознак – змістовної, структурної і жанрової – вечори можна підрозділити на наступні види:

• соціально-значимого змісту;
• присвячені ювілею школи, інституту, університету, підприємства, фірми, підсумкам роботи організації, конференції і т. 
• морально-етичного змісту;
• літературні, музичні, танцювальні;
• спортивні;
• розважальні.

Залежно від внутрішньої логіки і структури побудови анімаційно-театралізовані вечори діляться на наступні типи:

тематичній спрямованості;

інформаційній спрямованості;

вечори відпочинку.

У тематичному вечорі акцент робиться на використання різноманітних засобів і прийомів виразності: поезія, музика, кінофрагменти, хореографічні номери; присвячення певній темі. Тематичний вечір порівнюють із спектаклем, слово ведучого набуває особливого образного значення і звучання.

Інформаційні вечори відрізняються оперативністю, достовірністю інформації, точністю, пізнавальною спрямованістю. Подібні вечори організовують при проведенні конференцій, виставок, ділових зустрічей.

Вечір відпочинку має певне емоційне забарвлення, схвильовану інтонацію ведення, яскравість засобів виразності, характеризується як релаксаційний вечір.

Однією із специфічних рис вечора, що відрізняють його від концерту, композиції, конкурсної програми, є використання спеціально продуманих і включених в канву дії прийомів активізації аудиторії. Особливо ефективні прийоми новизни і співучасті. За допомогою прийому новизни аудиторія легше сприймає нові факти, відомості, повідомлення. За допомогою прийому співучасті глядачі залучаються до бесіди, конкурсу, співу, гри. Цей прийом особливо хороший в дитячій, підлітковій і молодіжній аудиторії, що не терпить пасивної форми поведінки. Вони стають не просто глядачами, а глядачами-учасниками.

Анімаційно-театралізовані вечори виконують гедоністичну функцію (викликають у глядачів почуття насолоди від видовища) і комунікативну функцію (створюють можливість спілкування дітей, підлітків, молоді, людей літнього віку).

Найбільш важлива риса анімаційно-театралізованого вечора, що відрізняє його від концерту, вистави, мітингу, – включення в його сценарій деталей, фактів і матеріалів місцевого значення: документів, виступів реальних героїв.

Анімаційно-театралізований вечір вимагає продуманого застосування різноманітних прийомів втілення змісту матеріалу. Це свого роду художньо-образний коментар до дії, що відбувається на сцені, і озвученого документального матеріалу. Суть театралізації – в цілеспрямованій організації дії. Для цього придумується наскрізний художній хід, сюжетна лінія. Як наскрізні ведучі вечора часто використовуються персонажі: герої казок, мультиплікаційних і художніх фільмів, книг, історичні діячі.

Танцювально-розважальні і конкурсно-ігрові програми. Одній з масових форм проведення дозвілля туристів в готелях, на туристських базах, в кемпінгах і будинках відпочинку є дискотеки або танцювальні вечори, в основі яких закладена єдність естетичних і технічних компонентів, розважального і пізнавального матеріалу. Для дискотеки має бути підготовлений зал, спеціально обладнаний для танців.

При підготовці дискотеки, танцювального вечора необхідно:

• визначити тему;
• розробити сценарій або сценарний план;
• визначити вид дискотеки, танцювального вечора, склад аудиторії;
• перевірити професійну готовність ведучого (дискжокея) ;
• визначити особливості приміщення, відповідність гігієнічним і протипожежним заходам;
• перевірити наявність і якість наявної необхідної апаратури;
• визначити тривалість диско-вечора, виходячи з умов проведення: танцювальний вечір – 40-50 хвилин; театралізований вечір (з використанням ілюстративних матеріалів, слайдів, відеофрагментів) – 2 години; сюжетно-ігровий вечір (з включенням в програму конкурсів, вікторин, ігрових елементів, виконавських номерів) – 2, 5 години.

До роботи з підготовки і розробки сценарію дискотеки притягуються:

• режисер;
• ведучий (дискжокей), що має професійні знання і навички в організації диско-програм;
• конферансьє;
• музиканти;
• відеооператор;

технічний персонал, що допомагає підготувати і провести дискотеку.

Центральною фігурою дискотеки є ведучий або дискжокей. Він повинен:

• мати музичні знання, акторські і організаторські здібності, талант імпровізації;
• бути комунікабельною, енергійною, темпераментною людиною, здатною захопити і запалити оточення, створити в залі живу, невимушену атмосферу;
• виконувати роль коментатора, знавця популярної музики;
• володіти апаратурою, мікрофоном;
• грати на інструментах, мати хорошу дикцію, мати чітку, відлагоджену мову, звучний голос;
• уміти вмить реагувати на настрій учасників дискотеки і перебудовуватися по ходу дії відповідно до настрою аудиторії, її запитів і реакції.

Танцювально-розважальна дискотека: завдання дискжокея – зробити програму веселою і цікавою для присутніх, уміло коментуючи музику і вставляючи розважальні тексти в перервах між музикою і танцями, використовуючи спеціальні тексти-заготівлі.

Тематична дискотека – це танцювальний вечір, де головним стержнем стає коментар до музичного матеріалу, в якому підноситься інформація про виконавців, музичні напрями. Дискжокей, коментуючи музичний матеріал, повинен мати свій погляд, своє судження, свою оригінальну думку, якими він може ділитися з оточенням, викликати їх на бесіду, своєрідний діалог.

Диско-театр припускає копіткий підготовчий етап, розробку спеціального сценарію, виступ акторів-виконавців, наявність великого приміщення, різноманітних технічних засобів, декорацій, світлового, колірного і художнього оформлення, використання слайдової і кіноосвітлювальної техніки, проведення попередніх репетицій.

Конкурсно-ігрові, розважальні і шоу-програми – це своєрідне спортивне протиборство, де змагаються в дотепності, винахідливості, кмітливість учасники і уболівальники. Основним елементом конкурсно-ігрових програм є гра. Конкурсно-ігрові програми носять розважальний, інтелектуальний і пізнавальний характер,