Організація анімаційної діяльності

Метод змагання. Змагання – це спосіб розвитку творчих сил, стимулювання до пошуку, відкриття, досягнення перемог над собою.

Метод рівноправного духовного контакту заснований на демократичному, гуманізованому спілкуванні, на спільній діяльності туриста і фахівця-аніматора як рівноправних членів творчих об'єднань, де немає підлеглих і виконавців.

Метод імпровізації. У імпровізації закладений механізм імітаційної поведінки. Імпровізація базується на синдромі наслідування із застосуванням свого авторського початку, індивідуальної позиції, особистого бачення і настрою.

Запитання та завдання:

Що таке карнавал? Чим він приваблює людей?

Історія виникнення карнавалу.

Бразильський карнавал.

Історія карнавалу в Україні і Росії.

Способи підвищення зацікавленості глядача масового свята.

Дайте визначення концерту. Яке його основне завдання?

Які види концертів Виз знаєте?

Назвіть основні принципи організації збірного концерту.

Що таке «композиція концерту»? Які її види?

Перерахуйте основні прийоми монтажу концертів.

Дайте визначення анімаційно-театралізованого вечора. Їх класифікація.

Розкажіть про стадії розробки нових музично-танцювальних анімаційних програм.

Які характеристики анімаційних програм Ви знаєте?

Що необхідно зробити для підготовки дискотеки, танцювального вечора?

Вимоги до диск-жокею.

Етапи роботи над конкурсно-ігровою програмою.

Принципи організації анімаційної діяльності.

Методи реалізації анімаційних програм.

 

Модуль 4. Вербальна анімація.

Особливості організації свят, шоу і закритих розважальних заходів.

 

 

13. 1. Характерні риси вербальної анімації. Професійні якості аніматора.

13. 2. Форми вербальної анімації.

13. 3Проведення лекцій і розповідей. Їх тематика і структура.

 

13. 1. Характерні риси вербальної анімації.

Професійні якості аніматора.

 

У сучасному світі з його могутніми електронними, друкованими засобами інформації роль вербального спілкування не зменшується, а, навпаки, збільшується.

Принцип вербального (від лат. – слово), усного спілкування ліг в основу вербальної анімації.

Під вербальною анімацією треба розуміти комплекс активізуючих, комунікативних заходів, основним засобом виразності яких є слово.

Сила усної мови – в її емоційній напруженості у здатності передати найтонші відтінки думки і почуття що як правило не під силу друкованому слову.

Інтонація живої мови – ще один сильний засіб впливу на аудиторію чи на окремого слухача Тому аніматор, беручи в руки мікрофон, чи спілкуючись з туристами без допомоги технічних засобів, повинен розуміти, що головним каналом його зв'язку з аудиторією є звуковий сигнал. І те, в якій формі подається інформація, яка у аніматора культура мовлення і техніка спілкування, суттєво впливає на рівень сприйняття аудиторією інформації, а в кінцевому результаті – на успіх анімаційного заходу.

Дуже важливим каналом зв'язку аніматора з туристами (рекреантами) є візуальний канал або кінетичний код, тобто сукупність міміки, жесту, руху. До того ж не треба забувати про те, що перша психологічна реакція людини на іншу людину є реакція на и зовнішній вигляд – поставу, ходу, одяг, зачіску Костюм аніматора повинен відповідати темі і формі заходу. Те ж саме стосується міміки, пластики, жестикуляції. В цілому ж будь-який публічний виступ аніматора – це жвава, яскрава суміш мовних, інтонаційних, рухових, мімічних та інших засобів виразності при чіткому і зрозумілому змісті. Ці засоби, дублюючи і доповнюючи один одного, роблять мову привабливою, спрощують її розуміння і підсилюють вплив на аудиторію

Але особливості усної мови цими засобами не вичерпуються. Вона має низку рис, що притаманні лише вербальному спілкуванню:

1. По-перше – це пряма комунікація, коли між аніматором і аудиторією відсутні перешкоди. Постійно спілкуючись з туристами, спостерігаючи їх поведінку, зовнішній вигляд, реакції на зовнішні подразники, репліки, аплодисменти, сміх (зворотній зв'язок), вербальний аніматор має можливість більш-менш адресно підійти до підготовки свого виступу, а при необхідності скорегувати його.

2. Анімаційна діяльність, на відміну від культурно-масової, передбачає диференційований (груповий, дрібногруповий, індивідуальний) підхід до потенційної аудиторії. Тому адресність спілкування аніматора з туристами є другою невід'ємною складовою його роботи.

3. Живе спілкування має відносно інтимний характер, даючи можливість створенню довірливої, комфортної обстановки вербального заходу. Фаховий аніматор свої стосунки з аудиторією будує за принципом живої взаємодії (не «я» і «вони», а «ми») Як результат виникає стан емоційної індукції, або «експресії почуттів», коли не лише зміст промови, але й почуття, емоції, переконливість аніматора передаються слухачам. Саме тому третьою складовою вербального спілкування у процесі анімаційної діяльності є особистий вплив аніматора на аудиторію.

4. І нарешті, четверта складова живого спілкування – оперативність і доступність інформації. Аніматор часто-густо виступає інформатором туриста з питань розташування об'єктів відпочинку, розваг, екскурсій тощо. Аніматор може надавати інформацію про анімаційні заходи, що плануються, про їх сутність і ролі, які може виконувати в них турист.

Професійні якості аніматора.

Набуті навички й вміння є своєрідною надбудовою майстерності аніматора її фундаментом виступають природні якості – приємний, сильний голос, хороша дикція, здатність інтонувати процес мовлення (монотонність швидко втомлює), приємна зовнішність.

Важко уявити професійного аніматора без такої якості як екстраверсія, тобто товариськість, інтерес і потяг до людей, здатність швидко знаходити з ними емоційний контакт, завойовувати довіру.

При зовнішній емоційності аніматор повинен бути внутрішньо врівноваженим,