Предмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
163
Мова:
Українська
justify;">
Шоу (англ.) – вистава розважального характеру, основними засобами виразності якої є театралізація, танець, музика, яскрава сценографія, сценічний костюм, світло, звук, піротехнічні ефекти.
У туризмі термін «шоу» застосовується досить часто, але найбільше у двох ракурсах сценічне шоу та технічне шоу.
Не слід розуміти сценічне шоу лише як різновид театралізованої вистави, що відбувається на театральній чи концертній сцені. Сценічний майданчик може бути розташований на ярмарковій площі, на полі стадіону, біля підніжжя пагорба (природного амфітеатру). Шоу можуть влаштовувати на удаваній сцені чи пристосованій під сцену бруківці, галявині або палубі теплоходу Характерною рисою сценічного шоу є те, що його головними дійовими особами є люди музиканти, танцівники, актори, аніматори.
Головна мета організаторів будь-якого шоу – це досягнення максимального рівня видовищності, привабливості У кінцевому результаті шоу-процес зводиться до створення такої психологічної аури серед туристичної аудитори, емоційна пам'ять від якої залишається на все життя.
Цій же меті слідують і організатори техношоу. Воно відрізняється від сценічного тим, що основним засобом виразності подібних шоу є візуальний ефект чи ефекти, створені за допомогою технічних засобів Зрозуміло, що ідея заходу, право керування технікою належить людині, але публіка бачить лише технологічний результат втілення цих ідей.
В умовах туристично-рекреаційного закладу переважно практикуються анімаційні сценічні шоу, основним засобом виразності яких є театралізація
Театралізація – це введення в анімаційну програму сюжетної лінії, побудованої на конфлікті певних сил або героїв, які уособлюють ці сили.
Більшість анімаційних програм можуть мати театралізовану форму Наприклад, кулінарне шоу з застіллям можуть вести два аніматори в образі Вшні-Пуха і Кролика. Конфлікт тут створюватимуть різні точки зору героїв на процес харчування. Дегустація набула б більш привабливого вигляду, коли б її забезпечували як головні спеціалісти з напоїв герої фільму «Самогонщики» – Бувалий, Трус і Балбес.
Але найчастіше прийом театралізації використовується в естрадних шоу, що демонструються в тих рекреаційних закладах, де працюють команди аніматорів. Вони можуть мати форму кабаре, вар'єте, мюзик-холлу, кафешантану, ревю, вистави, «капусника».
Театралізовані шоу відбуваються на сценічному майданчику, що має свої особливості їх треба враховувати, починаючи розробку сценічного дійства. Існує три основні типи сцени і декілька її модифікацій.
1. Сцена-арена – найдавніший тип сцени, що являє собою майданчик у формі кола чи напівкола. Цей вид сцени з'явився у Давній Греції під час святкувань Великих або Малих Діонісій у вигляді природного амфітеатру Сучасний варіант такої сцени – арена цирку.
2. Просторова сцена – сцена просто неба Як правило, вона має форму прямокутника і розташовується на території рекреаційного закладу, парку, замку, фортеці (наприклад, сцена Кам'янець-Подільської фортеці). Такі сцени можуть бути як стаціонарними (головна сцена «Артеку»), так і тимчасовими (сцена фестивалю «Таврійські ігри»). Прообразом просторової сцени стали імпровізовані підмостки середньовічних жонглерів, які мандрували у спеціально збудованих фургонах Фургон влаштовувався таким чином, щоб, при потребі, одна його стіна, після того, як п поставлять паралельно землі, слугувала сценою.
3. Сцена-коробка – найрозповсюдженіший нині тип сцени, що з усіх боків оточується стінами і дахом. У стіні, що відділяє сцену від глядацького залу, робиться великий виріз. Він називається порталом сцени Переважна більшість сучасних театрів і концертних залів облаштована такими сценами.
Модифікацій сцен багато Вони можуть будуватися відповідно до задуму режисера заходу чи концепції театру. Серед найрозповсюдженіших модифікацій, що застосовуються у туристичних закладах, виділяються сцена-подіум і сцена-шашка (естрада у формі шашки, що здіймається посеред залу) Сцена-шашка може називатися просто естрадою (від франц – поміст, настил).
Відкритий майданчик передбачає відкритість дій виконавця, коли аніматор не відділений від публіки ні завісою, ні рампою, а є ніби вихідцем із народу – «таким як всі». На естраді все робиться на очах у публіки, все наближено до глядача. Відповідно, самі аніматори повинні бачити і відчувати публіку, вступати з нею у безпосередній контакт.
Анімаційне шоу вбирає в себе всі форми і жанри, що легко сприймаються публікою кабаре (яскравість, різноманітність), мюзик-холл (музичний зал), бурлеск (жарт, пародія) тощо.
Отже, основними характеристиками анімаційного шоу є відкритість, лаконізм, мобільність, святковість, оригінальність, різноманітність.
При підготовці анімаційного шоу треба врахувати можливість технічного забезпечення заходу. Техніка звукопідсилення, звукозапису, відеопроекції, різноманітна світлова апаратура дозволяють значно підсилити емоційний вплив на глядача.
Щоб уникнути неякісного виконання, шеф-аніматору слід підбирати на ключові ролі тих виконавців, які мають відповідні здібності. Основні форми анімаційних театралізованих шоу формувалися віками, акумулюючи в собі особливості культур різних епох і народів.
Практика організації анімаційних театралізованих шоу передбачає наявність у них специфічних відмінних рис – у залежності від місця їх проведення, особливостей сценічного майданчику і технічних засобів забезпечення.
14. 2. Класификація закритих розважальних вистав.
Форми закритих розважальних вистав з'явились ще в Стародавній Греції. Це були пісенні агони в спеціально збудованих приміщеннях – одеонах.
Але сучасні розважальні вистави в тому вигляді, в якому їх бачать туристи, почали формуватися в Європі з середини XVIII ст. Перші з них – у кафешантанах (франц. букв – кафе зі співами).
Кафешантани – це невеликі кафе, де з метою залучення більшої кількості клієнтів влаштовувались концерти шансоньє (chanson – пісня) –