Організація анімаційної діяльності

Послідовність етапів роботи над конкурсно-ігровою програмою:

Формування команди організаторів: виконавців, освітлювачів, музикантів.

Формулювання (вибір) теми програми.

Визначення числа учасників для проведення конкурсів, ігор, атракціонів.

Вирішення питань, пов'язаних з приміщенням, оформленням, забезпеченням технікою, світлом; матеріальними можливостями.

5) Вибір групи помічників для проведення ігор.

6) Організація роботи з підготовки заходу (вигадування різних конкурсів і завдань командам, написання тексту усієї програми).

Питання вигадування завдань вимагає від організаторів і сценаристів мобілізації фантазії і дотепності, творчого підходу. Конкурси мають бути продумані в усіх подробицях, деталях, з урахуванням можливостей команд, часу на їх підготовку, проміжків між виконанням завдань, рішенням жюрі і поясненнями ведучого, особливостей майданчика.

 

12. 3. Стадії і процес розробки нових

музично-танцювальних анімаційних програм.

 

Група фахівців-аніматорів повинна розуміти, що анімаційні програми проходять певні стадії свого життєвого циклу. Для того, щоб вижити на ринку культурно-дозвіллєвих послуг, необхідно постійно розробляти нові анімаційні програми, створювати оригінальні святкові шоу, театралізовані вистави, організувавши роботу по певних стадіях:

Генерування ідей. Головним джерелом ідей нових анімаційних програм є самі фахівці-аніматори, режисери, сценаристи, постановники.

Відбір ідей. Мета відбору – знайти нові ідеї, наповнені фантазією, новизною, актуальністю, неординарністю, злободенністю.

Розробка, постановка і апробація анімаційних програм у дії. Анімаційна програма наповнюється новими ігровими елементами, музичними і літературними композиціями, театральними атрибутами, декораціями, костюмами. Проводиться репетиційне зайняття, і тільки тоді робиться перевірка, апробація програми на туристах.

Аналіз анімаційної програми після проведення. Після проведення анімаційних програм необхідно проаналізувати роботу аніматорів на сценічному майданчику, визначити міру професіоналізму, самовіддачі, задоволення потреб клієнтів в створенні гарного настрою на відпочинку.

Комерціалізація анімаційних програм. Розроблена нова програма впроваджується на ринок послуг розваги. Фахівці-аніматори повинні регулярно оновлювати послуги, що представляються, впроваджувати нові ігрові елементи, постійно розробляти ідеї нових програм.

Основні характеристики анімаційних програм:

1. Доступність сприйняття показує, наскільки анімаційна програма доступна з точки зору сприйняття різними віковими категоріями туристів, їх соціального положення, пори року, місця проведення.

2. Атмосфера сприйняття. Анімаційна програма сприймається через чуттєві відчуття туриста, його настрій і емоційний фон.

3. Взаємодія туристів з фахівцями-аніматорами. Фахівці-аніматори є головною ланкою в системі обслуговування, вони повинні ретельно продумати сюжет анімаційної програми і участь туристів в кожній фазі її проведення, від початкової стадії до укладення.

4. Взаємодія туристів між собою в процесі участі в анімаційній програмі. Туристи не лише сприймають програму візуально, вони стають частиною представлення, проявляючи активність в участі, ініціативу у дії.

5. Безпосередня участь туристів в програмі і вплив на їх емоції. Включення туристів в систему дії підвищує рівень задоволеності побаченим і почутим, створює гарний настрій і емоційний підйом, знижує можливу прискіпливість до інших видів послуг.

Одним з важливих принципів анімаційної діяльності є опора на самодіяльність і активну участь туристів в анімаційних заходах не лише в якості глядачів, але і учасників, організаторів, ініціативних активістів. Туристські установи можуть розраховувати на успіх тільки за умови, якщо будуть тісно пов'язані з туристами, розвиваючи у них ініціативу, інтерес, активність, ентузіазм.

 

12. 4. Принципи і методи музичної і танцювальної

туристично-анімаційної діяльності.

 

Основною особливістю масово-ігрових анімаційних заходів є те, що виконавцями сценарного задуму стають туристи. Це і визначає засадничі принципи організації анімаційної діяльності.

Принцип обов'язковості участі: кожен турист може заспівати, танцювати, прочитати байку, вірші, прийняти участь в заході.

Принцип співтворчості на зайнятті драматичним мистецтвом є одним із засадничих. Без співтворчості немає колективу, команди, працюючої творчої трупи. Співтворчість фахівців-аніматорів і туристів складається при виконанні вправ, етюдів по розвитку акторських здібностей. Воно формується також в процесі літературної обробки матеріалів, обговорення загальних проблем, пропозицій, написання сценарію. Генеральні репетиції спектаклів – це результат ефективної співтворчості фахівців-аніматорів і туристів.

Принцип затребуваності в творчій роботі фахівців-аніматорів і туристів припускає, що здібності і уміння кожного туриста мають бути використані в процесі творчої захоплюючої справи шляхом прояву їх фантазії, вигадки, змагальності, створення новизни.

Принцип індивідуального підходу: необхідно підбирати матеріал під можливості кожного туриста, писати ролі для тих, кому в готовому матеріалі не знаходиться потрібного епізоду. Виконувати своєрідне творче замовлення, яке дасть можливість виразити психологічну, особову особливість того або іншого туриста. Фахівець-аніматор зобов'язаний створити такі умови, щоб кожен турист почував себе комфортно, випробовував емоційні переживання, відчував успіх.

Принцип інсценування і імпровізації найчастіше зустрічається саме в анімаційній практиці. Туристам майже завжди хочеться спробувати свої сили в акторській роботі, зіграти цікаву роль.

Для реалізації анімаційних програм використовуються наступні методи.

Метод гри і ігрового тренінгу: гра багаторазово повторюється в житті і стає її виховним тренінгом. Ігри використовуються на додаток до основної анімаційної програми як розважальна форма, активізуюча туристів, така, що виводить їх з пасивного споглядання заходу, що театралізується. У грі туристи виражають свою оригінальну суть, неповторну індивідуальність.

Метод театралізації. Культурне дозвілля туристів має нескінченну безліч сюжетів і соціальних ролей. Неформальне спілкування туристів може проходити в таких формах, як «блакитний вогник», вечір знайомств при свічках, посиденьки, вечір української кухні, бал іменинників, карнавал. Метод театралізації реалізується