Організація та планування землевпорядних та земельно-кадастрових робіт

Наприклад,  для того щоб сформувати раціональну систему землеволодіння і землекористування, потрібно провести реорганізацію території, утворити нові й упорядкувати земельні масиви  існуючих сільськогосподарських та інших підприємств, усунути недоліки землекористування (черезсмужжя, далекоземелля, уклинювання, вкраплювання тощо), здійснити відведення земель. Цього досягають за допомогою проектів територіального устрою. Для створення просторових умов, що забезпечують раціональне функціонування сільськогосподарських підприємств, упровадження прогресивних форм організації виробництва і праці, удосконалення складу й розміщення угідь і сівозмін потрібно розробити проект внутрішньогосподарського землеустрою. Тому землевпорядне проектування – це головний засіб (спосіб) вирішення землевпорядних завдань. По–третє, землеустрій в Україні регламентується чинним земельним законодавством і охоплює визначені землевпорядні дії. Велику частину землевпорядних дій здійснюють або розробленням проектів землеустрою (рис. 2.2 ) безпосередньо (міжгосподарський і внутрішньогосподарський землеустрій), або методами землевпорядного проектування (складання схем землеустрою районів, регіону).

Крім того, низка землевпорядних напрацювань у вигляді спеціальних техніко–економічних обґрунтувань (ТЕО) і розрахунків (ТЕР), інших схем і програм місцевого рівня, що складаються землевпорядними організаціями, є передпроектними документами, матеріали яких використовують при наступній підготовці проектів землеустрою. Тому можна вважати, що землевпорядне проектування розкриває основний зміст землеустрою. Водночас сам землеустрій, його мета, завдання і зміст впливають на землевпорядне проектування. Оскільки землеустрій має об'єктивний характер, його зміст не є незмінним, згодом на перший план висуваються нові цілі і завдання. У результаті цього склад і зміст проектів землеустрою також змінюються. Так, у ході реорганізації колгоспів і радгоспів у 1992 – 1993 pp. уперше у практиці землеустрою в нашій країні розробляли проекти приватизації земель. Основним завданням цих проектів було розмежування земель, якими постійно користуються сільськогосподарські підприємства, із установленням площ і місця розташування земельних масивів, які підлягають передачі громадянам у приватну власність безоплатно, і земель, що залишаються в державній власності [4].

 Землеустрій – це складний соціально–економічний процес, який постійно розвивається і не може бути одноразовим заходом. Тому проекти землеустрою, насамперед внутрішньогосподарського, мають періодично обновлятися (складатися заново або коригуватися). Існує також законодавчо закріплений процес – землевпорядний.  Цей процес охоплює складання проекту землеустрою (з підготовчими роботами), його затвердження, перенесення проектних рішень у натуру і видачу проектної документації замовникам.

Складання проекту, його розгляд, узгодження, затвердження і виконання є найважливішим у землевпорядному процесі як за значустістю, так і за трудомісткістю. Отже, землевпорядне проектування – основна стадія землевпорядного процесу. Цим роль землевпорядного проектування не вичерпується. Його варто розглядати також як систему дій, процес здійснення запланованих заходів. Щоб перейти від однієї форми організації до іншої, прогресивнішої, потрібно прокласти дороги,  закласти багаторічні насадження, лісосмуги, розмістити сівозміни, поля, робочі ділянки, скоригувати межі тощо, що можливо тільки на основі відповідних проектів.  Потрібно також одержати відомості про природні й економічні умови землеволодінь і землекористування, провести топографічно–геодезичні, ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження і вишукування, намітити зміни в організації території, скласти проект, розглянути і затвердити його,  перенести в натуру,  здійснити експертизу й авторський нагляд. З цього погляду землевпорядне проектування можна розглядати як систему заходів щодо організації раціонального використання й охорони земель, створення стійких ландшафтів.  Землевпорядне проектування можна вивчати також як особливий вид трудової діяльності, що має свої правила, методи і технологію. Отже, землевпорядне проектування – це особлива, значна і головна сфери наукової і практичної землевпорядної діяльності. Землевпорядне проектування як галузь наукового знання (наукова дисципліна) – це вчення про види і форми землеустрою, його правовий режим, закономірності організації території і засобів виробництва, які нерозривно пов'язані із землею. Як сфера практичної діяльності – це система знань про методи і способи складання,  обґрунтування і здійснення проектів землеустрою. З позиції розвитку землевпорядної науки землевпорядне проектування має велике значення як галузь наукового знання, що потребує визначення його предмета і методу [9].

 

 

Найважливішими видами планування землевпорядних робіт є перспективні і поточні плани. В перспективних планах найбільш точно можна передбачити заходи щодо науково–технічного розвитку кожної галузі економіки. Для розробки перспективних планів необхідні такі матеріали: контрольні цифри і завдання, встановлені вищестоящою організацією, договори, данні перспективних планів розвитку сільського господарства.

Планування проектно–вишукувальних робіт по землевпорядкуванні вищестоящими органами починаючи з 1989 р. не здійснюється. Проектні організації формують свої плани [3].

Реалізація річних планів землевпорядних робіт здійснюється на підставі відповідних взаємовідносин між проектними організаціями і зацікавленими організаціями у виглядів договорів, нарядів. В такому випадку зацікавлені організації виступають у ролі замовника, а проектні організації у ролі підрядчика (виконавця).

В договорі повинно бути вказано:

–назву сторін, їх поштові, телеграфні і банкові реквізити;

–назву науково–технічної продукції, наукові, технічні, соціальні, економічні вимоги до продукції, яка є