Організація та планування землевпорядних та земельно-кадастрових робіт

Предмет:

Землекористування

Тип роботи:

Магістерська робота

К-сть сторінок:

124

Мова:

Українська

Оцінка:

одиниці продукції. Праця вимірюється не лише кількістю, але й якістю.

Праця певної якості – це еталонний початок виміру кількістю праці в даних виробничих умовах і при даному рівні кваліфікації виконавця.

Нормування праці – це визначення необхідних затрат робочого часу працівником відповідної кваліфікації на виконання певної роботи або на виробництво продукції за одиницю часу при відповідних природних та організаційно технічних умовах.

Можна виділити такі основні принципи нормування землевпорядних робіт:

–дотримання єдності норм на роботи які виконуються в ідентичних природно–виробничих умовах;

–забезпечення прогресивності норм праці;

–наукова обґрунтованість норм праці;

–необхідність нормування всіх видів робіт;

–диференціація норм праці на роботи, які виконуються в різних організаційно технічних умовах;

–широка участь усіх спеціалістів у встановлені норм праці [49].

Найбільш поширеними нормами праці в землевпорядкуванні є дослідно–статистичні, які встановлювались в минулому на підставі статистичних даних про фактичні затрати робочого часу на виконання певної дії. Такі норми часу не є прогресивними, оскільки базуються на досвіді окремих виконавців і не враховують обновлення технічного процесу.

З розвитком продуктивних сил виник термін – технічно–обгрунтовані норми, суть якого зводиться до врахування при складані норм технічних засобів та застосування прогресивної технології виробництва.

Таким чином технічно обгрунтовані норми – це норми розраховані за допомогою методів технічного нормування виходячи з раціонального технічного процесу виконання роботи і наукової організації праці, які передбачають найефективніше використання засобів виробництва і робочого часу при збережені здоров’я і стійкої працездатності людини.

Нормування праці в основному зводиться до того, щоб визначити оптимальні затрати часу на виконання тієї чи іншої роботи.

Правильна організація землевпорядних робіт потребує визначення кількісної та якісної міри праці для кожного виду робіт. При цьому мірою праці є робочий час, протягом якого спеціаліст повинен виконати доручену йому роботу. Весь робочий час поділяється на час безпосередньої роботи і час перерв. Структура затрат робочого часу показана на рис. 2.3:

У практиці нормування застосовують різні види норм праці, а саме: часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, співвідношення. На роботах по землевпорядкуванню найбільш поширені норми часу і виробітку.

Норма виробітку – це кількість продукції, операцій, або інших показників роботи, яку повинен виконати працівник за одиницю часу. Норми виробітку можна визначити за формулою:

, де

Нв – норма виробітку,

Топр – час оперативної роботи за робочий день, місяць;

T опч – норма оперативного часу на виконання одиниці продукції або один робочий прийом (година, день, місяць)

Норма часу – це необхідний час для виконання одиниці роботи або операції за певних природних і організаційно технічних умов при найефективнішому використанні засобів виробництва. Норму часу обчислюють у хвилинах, годинах, людино–днях.

, де

Нч – норма часу;

Тпз – нормативний час підготовчо–заключної роботи;

Топ – нормативний час оперативної роботи;

Тобс – нормативний час обслуговування робочого місця;

Тв – нормативний час на відпочинок і особисті потреби працівника.

Норма обслуговування – це кількість одиниць устаткування, виробничих площ або інших виробничих одиниць, встановлена для обслуговування одним працівником.

Норма керованості – це кількість виробничих підрозділів або працівників, встановлена для управління одним керівником.

Норма чисельності – це кількість працівників певного кваліфікаційного складу, необхідна для виконання певних видів робіт [44].

Основою для встановлення норми на конкретні роботи в проектних організаціях по землевпорядкуванню є типові і єдині норми часу виробітку. Типові норми встановлюють з врахуванням раціональних організаційно–технічних умов, що вже існують в частині проектних організацій і рекомендуються як еталон.

Основними методами встановлення норм виробітку є нормування на підставі безпосереднього спостереження і за нормативами. Вивчення затрат часу і встановлення норм виробітку шляхом спостереження виконують різними способами: фотографією робочого дня, хронометражем, фотохронометражем.

Найбільш важливим моментом нормування праці є запровадження норм праці у виробництво. Процес запровадження норм праці включає перевірку, розгляд і затвердження, а також освоєння розроблених норм.

Перед початком перевірки норм проводять підготовчі роботи, які передбачають створення таких виробничих умов праці, як в запроектованих нормах, тобто необхідно впровадити таку технологію робіт, яка б відповідала запроектованим нормам.

Після затвердження норм часу і виробітку починається впровадження їх у виробництво. Даний етап є найбільш відповідальним, оскільки він передбачає перехід до нових передових умов виконання робіт. Для цього необхідно встановити умови для успішного виконання норм усіма працівниками, провести виробничий інструктаж, організувати всі види технічного нормування [15].

2.8 Землевпорядний проект, як основа створення нових форм організації території

У наукових джерелах проект визначають як «деякий комплекс науково–технічної документації з набором ілюстрованого матеріалу», як «об’єкт розпорядження», як «систему взаємопов’язаних моделей».

Тому проект – це технічно, економічно й юридично обґрунтована й графічно оформлена пропозиція про рішення одного або комплексу заходів.

Проекти складають на основі спеціального (проектного) завдання, реальних дослідницьких даних і матеріалів відповідно до діючих інструкцій, рекомендацій і положень.

Землевпорядний проект – це сукупність документів (розрахунків, креслень тощо) зі створення нових форм устрою (улаштування) землі, їх економічного, технічного, екологічного та правового обгрунтування, які забезпечують організацію раціонального використання землі в