Організація та планування землевпорядних та земельно-кадастрових робіт

Клімат території помірно–континентальний, з досить теплим літом та порівняно м’якою зимою та достатньою зволоженістю. Середня багаторічна температура найбільш теплого місяця (липня) +18,4–19,9°С, найбільш холодного (січня) від –6°С до –8°С. Але в окремі роки температура значно відхиляється від вказаних величин. Абсолютний температурний максимум +38°С, а мінімум –34°С. Безморозний період продовжується 155–170 днів. В окремі роки бувають сильні морози. Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом 95–105 днів.

Слід відмітити, зокрема, що клімат тут більш континентальний, якщо порівнювати з іншими районами Полісся України. Період вегетації (кількість днів з температурою понад 15°) становить 105–110 днів. Переважають західні вітри, що приносять 550–600 мм опадів за рік. Найменше опадів буває зимою (січень – лютий), найбільше їх припадає на червень–серпень.

Територія сільської ради знаходиться в другому агрокліматичномурайоні, який характеризується помірно–континентальним кліматом. Теплові ресурси його складаються з прямого і розсіяного сонячного випромінювання, сумарна величина якого складає 96–110 ккал/см2. Рослини використовують лише частину його спектру, яка називається фото–синтетично активною радіацією (ФАР) і складає приблизно половину енергії сонячного випромінювання, яке поступає на поверхню землі.

За період з температурою вище 10–15°С сумарна ФАР складає відповідно 34 – 39 ккал/см2.

Вільна від рослинності поверхня ґрунту в окремі роки в липні може прогрітися до + 60°С. в середньорічному розрізі температура ґрунту на глибині 20 см за липень складає + 22°С.

Тривалість періоду з середньодобовою температурою повітря вище 0°С – 248 днів, 5°С – 208 днів, 10°С – 160 днів, 15°С –108 днів, асередня тривалість безморозного періоду складає 160 днів в повітрі і 150 днів на поверхні ґрунту.

Перші морози восени спостерігаються здебільшого в вересні, аостанні весняні морози відмічені навіть в другій декаді травня.

Для оцінки теплових ресурсів території частіше всього користуються сумами активних або ефективних температур.

Сума температур більше 0°С – 2949°С; 5°С – 2925°С ; 10°С –2489°С; 15°С –1659°С. 

Головним джерелом поповнення ґрунтових вод є атмосферні опади. В середньо багаторічному розрізі за рік їх випадає 648 мм.

Оптимальні умови для вегетації більшості с/г культур створюються при волого запасах ґрунту, які складають 65–75% від повної польової вологоємкості.

Протягом зими сніговий покров несталий. Часто під час відлиг він зменшується чи навіть зовсім сходить і це дуже негативно діє на посіви озимих культур та багаторічних трав. Тому в зимовий період великого значення слід надавати снігозатриманню.

Кліматичні умови по кількості тепла, світла і вологи сприятливі для вирощування всіх районованих культур.

Разом з тим деякі несприятливі особливості клімату: короткочасні посухи і сильні вітри, зливи і затяжні дощі, град, приморозки, зимові відлиги, льодова корка та інші, а також коливання окремих кліматичних показників по роках потребують виконання різнобічних зональних агротехнічних і меліоративних заходів по використанню, захисту і підвищенню родючості ґрунтів.

 

 

Відповідно з фізико–географічним та природно–сільськогосподарським районуванням, землекористування Хмельницької сільської ради розташоване в межах Лівобережно–Дніпровської поліської провінції.

На орендованій території виділено п’ять основних агровиробничих груп ґрунтів.

Серед них:

Дерново–підзолисті. Дерново–підзолисті ґрунти сформувалися під лісовою рослинністю на безкарбонатнихдавньоалювіальних, водно–льодовикових і моренних відкладах піщаного, супіщаного та суглинкового механічного складу, іноді на продуктах вивітрювання твердих кислих і карбонатних порід. Завдяки легкому механічному складу материнських порід та відсутності у хвойно–широколистяних лісах ялини серед дерново–підзолистих ґрунтів переважають слабо– та середньопідзолисті їх різновидності.

Як правило, слабопідзолисті ґрунти розвинулись на піщаних і глинисто–піщаних відкладах, дерново–середньопідзолисті на супіщаних, дерново–сильнопідзолист на суглинкових. Дерново–борові (приховано–підзолисті) та дерново–слабопідзолисті ґрунти сформувалися під боровими та суборовими лісамина піщаних давньоалювіальних відкладах. Ґрунтовий профіль на генетичні горизонти є малодиференційованим. Вони характеризуються низькою вологоємністю, високою водопроникністю, бідністю на увібрані основи та поживні речовини (рухомі форми азоту, калію, фосфору). Ґрунти безструктурні, містять 1–1,5 % гумусу, мають кислу реакцію (рН 4,5–4,8). Дерново–слабопідзолисті ґрунти є орнопридатними, на них вирощують жито, люпин, картоплю, кукурудзу. Для підвищення їх врожайності ефективним є внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування.

Лучні ґрунти. Лучні ґрунти сформувались у річкових заплавах, у зниженнях межиріч та вододілів. Вони розвинулись під трав'яною злаково–осоково–різнотравною рослинністю в умовах неглибокого залягання ґрунтових вод (1,5–2 м), і тому мають ознаки оглеєння. За ступенем виявленості й товщиною гумусового і перехідного горизонтів розрізняють лучні ґрунти, які мають товщину гумусового й перехідного горизонтів понад 40 см і краще виявлену зернисту структуру, і дернові ґрунти, що мають меншу потужність загумусованого горизонту. Вміст гумусу у верхньому горизонті становить 3–6 %, вбирний комплекс насичений кальцієм і магнієм, реакція ґрунтового розчину нейтральна, ґрунти багаті на рухомі поживні речовини.

Дернові ґрунти. Формуються в умовах надмірного ґрунтового і поверхневого зволоження, переважно під трав'янистою рослинністю. Для цих ґрунтів характерний акумулятивний тип профілю, тобто максимальне накопичення гумусу і глини у верхній його частині та поступове зменшення з глибиною. Будова профілю: гумусовий горизонт (Н), перехідний (HPgl) і ґрунтоутворюючих порід (PG1). Вміст гумусу у верхньому горизонті дернових піщаних і супіщаних ґрунтів 1,5–2,5%, в суглинистих – 2,5–5%. В залежності від потужності гумусированного шару ці ґрунти підрозділяються на слаборозвинені (до 25 см), короткопрофільні (25 – 45 см) і