+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Магістерська робота
К-сть сторінок:
124
Мова:
Українська
недоліків земельного фонду: дрібноконтурності, роздробленості угідь, які унеможливлюють їх механізовану обробку. Він пов'язаний також зі спеціалізацією підприємства, його організаційно – виробничою структурою, розміщенням господарських центрів, станом дорожньої мережі. При організації угідь також враховано матеріально–технічну оснащеність та фінансові можливості сільськогосподарського підприємства. У результаті розроблено комбінований підхід, комплекс заходів, який покликаний вирішити такі завдання:
–Забезпечити раціональне використання всіх земель господарства відповідно до їх природними властивостями, економічними інтересами підприємства за умови дотримання екологічної безпеки.
–Обґрунтувати ресурси і площі сільськогосподарського корінного поліпшення в цілях збільшення площі продуктивних угідь (в першу чергу за рахунок ділянок під сіножатями та пасовищами).
–Забезпечити на базі трансформації земель сприятливі територіальні умови для скорочення відстаней і комплексної механізації виробничих процесів. По можливості усунути дрібноконтурність, роздробленість і роз'єднаність сільськогосподарських угідь.
–Обґрунтувати заходи по поліпшенню культуртехнічного стану і підвищенню економічної родючості угідь за допомогою корінного поліпшення угідь.
Тому при організації угідь вирішуються такі взаємопов'язані питання:
–Обґрунтування трансформації земель.
–Господарсько доцільне розміщення угідь по території.
3.6 Якісна характеристика ґрунтів
Головною метою розроблення робочого проекту землеустрою є організація раціонального використання земель і пов’язаних з нею засобів виробництва, яка забезпечує максимальну економічну ефективність сільськогосподарського виробництва, його соціальну природоохоронну направленість.
Проведеніземлевпорядні вишукуваннядають змогу зробити наступні висновки про незначну розмаїтість рельєфу й ґрунтоутворюючих порід на території об’єкту проектування, привели до формування порівняно простого ґрунтового покриву.
Діюче в Україні агровиробниче групування ґрунтів базується на уніфікації ознак і стандартному кодуванні агровиробничих груп та їх підрозділів. Усі агрогрупи (загальна кількість 222 одиниці) об’єднані в номенклатурний список, затверджений відповідними державними відомствами. Кожна група має сталий номер і поділяється на розряди за гранулометричним складом, що також мають стале кодування :
–рихлопіщані,
–глинисто–піщані,
–супіщані,
–легкосуглинкові,
–середньосуглинкові
–і т.д.
Таблиця 3.3
Експлікація земель за агровиробничими групам ґрунтів
Розподіл земель об’єкту проектування в розрізі кожної земельної ділянки за агровиробнчими групами ґрунтів.
Таблиця 3.4
Розподіл ґрунтів за категоріями придатності для використання в сільськогосподарському виробництві.
Механічний склад. Механічний склад ґрунтів істотно впливає на розвиток ерозійних процесів, швидкості й обсягів мінералізації (читай втрат) гумусу. Його необхідно враховувати при формуванні полів сівозмін (бажано в границі поля включати ґрунту одного механічного складу).
Механічний склад чинить різний опір на знаряддя обробки ґрунту й, отже, впливає на економічні параметри виробництва.
Таблиця 3.5
Розподіл земель об’єкту проектування за механічним складом
За механічним складом на території об’єкту проектування найпоширеніші супіщані ґрунти, які займають 58%та легкосуглинкові ґрунти, які займають 38% земель.
Необхідно відзначити, що для характеристики ґрунту за механічним складом у нашій країні прийнято стандартний метод Н.А. Качинського, в основу якого покладене зміст фізичної глини (часток <0.01 мм), %.
Ухил місцевості. Ухил місцевості, поряд с механічним складом ґрунтів, є однією з головних характеристик змиву тому, що він визначає швидкість стоку поверхневих вод, й, відповідно, його ерозійну силу.
Спостереження показують, що при ухилі місцевості до 2º, змив ґрунтів відбувається слабо. На схилах від 2 до 5º змив стає достатньо помітним, а при більших ухилах – наявно вираженим.
На підставі даних про розподіл орних земель за крутизною схилів пропонується виділяти так звані «еколого–технологічні групи земель» .
Таблиця 3.6
Розподіл земель за ухилами
Згідно зі статтею 47 Закону України від 19.06.2003 № 962–IV « Про охорону земель» забороняється оранка схилів крутизною понад 7 градусів (крім ділянок залуження, залісення та здійснення ґрунтозахисних заходів). На схилах крутістю від 3 до 7 градусів обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.
На схилах крутістю від 1 до 3 градусів (I ЕТГ) не обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо, при цьому нанаводороздільних плато крутістю до 1 градусу можна розглядати можливість організації зрощення.
На схилах крутістю від 3 до 5 градусів (II ЕТГ)обмежується розміщення просапних культур, чорного пару тощо.
На схилах крутістю від 5 до 7° (III ЕТГ)вивчається можливість створення ґрунтозахисних сівозмін без просапних культур.
На території об’єкту проектування виділено тільки землі крутістю 0–1° та 1–3°, що дозволяє зробити висновки про можливість розміщення будь–яких просапних культур без обмежень обробітку.
Придатність земель для вирощування сільськогосподарських культур.В попередньому розділі визначено вплив кліматичних показників на формування урожаю сільськогосподарських культур – біокліматичний потенціал місцевості. Втім наявність поживних речовин в ґрунті є одним з головних факторів життя рослин.
Найважливішою складовою ґрунту, а також інтегральним показником його родючості є гумус.
Він визначає всі показники екологічної сталості, у тому числі пов’язані з агрофізичним та біологічним станом ґрунту, його поживним і повітряним режимами. Гумус активізує біохімічні й фізіологічні процеси, сприяє надходженню елементів живлення в рослини, що супроводжується зростанням урожаю та поліпшенням його якості. Вміст гумусу корелює з гранулометричним складом, запасами азоту, потужністю гумусованої частини профілю, із запасами гумусу.
Основними документами, які відображають дані агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є агрохімічний паспорт та агрохімічні картограми вмісту в ґрунтах елементів живлення, гумусу, реакції