Організація торгівлі

Кожне місце зберігання товару має індекс або код, що означають місце стелажа, номер секції і номер ярусу.

Розрізняють два способи укладання товарів: штабельний і стелажний.

Широке розповсюдження одержав стелажний спосіб укладання товарів на зберігання. При цьому способі розпаковані товари рядами або десятками укладають на стелажі. Найбільш ефективним є стелажне зберігання товарів, укладених на піддони.

При укладанні товарів на зберігання необхідно дотримуватись таких вимог:

- однорідні товари повинні бути укладені на стелажі з обох сторін одного проходу;

- на верхніх ярусах стелажів повинні розміщатися товари тривалого зберігання;

- тарні місця слід укладати маркуванням назовні.

Верхній одяг зберігають на механізованих вішалках.

Овочі зберігаються навалом. Рідкі товари (газ, бензин, оліфа, рослинні олії) зберігаються в цистернах і бочках.

На складі повинен бути контроль за підтримкою оптимальної температури і відносної вологості, не допускається різкий перепад температури. Контроль здійснюють за допомогою термометрів або систем дистанційного контролю, протягом 3-4 хв можна визначити температуру в 12 точках сховища.

Для зміни вологості повітря на складах застосовують психометричний метод. Регулювання температури і відносної вологості проводиться за допомогою опалення і вентиляції.

У процесі зберігання товарів на складі виникають товарні втрати, допустимі – до яких установлюються норми природного збитку і недопустимі – втрати, що актируються.

Норми, встановлені на товари, що відпускаються за фактичною масою на відшкодування втрат, що утворюються внаслідок: усушки і вивітрювання; розсипання; витікання і розливання при перекачуванні і відпуску рідких товарів.

Норми природного збитку застосовуються до товарів, відпущених зі складу за період між двома інвентаризаціями з урахуванням терміну зберігання. Діюча норма природного збитку є граничною і застосовується, коли при перевірці фактичної наявності виявиться нестача. При цьому вартість товарів списується з матеріально-відповідальних осіб за фактичними розмірами, але не вище встановлених норм, а також за тими цінами, за якими товари були оприбутковані.

Списання може здійснюватися після інвентаризації товарів на основі відповідного розрахунку.

До недопустимих втрат належать втрати, що виникли в результаті псування, биття, ламання або незадовільних умов зберігання товарів.

4. Порядок відпуску товарів зі складу

Заключною частиною складського технологічного процесу є операції щодо відпуску товарів зі складу. Вони включають:

- оформлення продажу товарів покупцям;

- відбір товарів з місць зберігання;

- переміщення товарів у зону комплектування замовлень покупців;

- комплектування замовлень і упакування;

- помаршрутне комплектування партій товарів;

- переміщення укомплектованих партій товарів у зону навантаження;

- навантаження автотранспорту, контейнерів, залізничних вагонів.

Оформлення продажу товарів оптовим покупцям здійснюється в залі товарних зразків, підставою для відбору служить відбірний лист або рахунок-фактура, що повинні бути оформлені в тій послідовності, відповідно до якої товари розміщаються на зберігання.

Розрізняють механізований і ручний відбір товарів, механізований використовується на великих складах, ручний відбір здійснюється при відпуску невеликої кількості товарів, дрібноштучних товарів складного асортименту.

Існує два методи відбору товару:

- індивідуальний – для одного покупця;

- комплексний – для різних покупців одночасно.

У кожну одиницю тари вкладають пакувальний аркуш. Завантажену інвентарну тару пломбують і переміщають в експедицію, де здійснюється помаршрутне комплектування партій товарів відповідно до розміщення покупців. Облік сформованих партій товару в експедиції ведеться в спеціальному журналі. Експедиція замовляє автотранспорт і організовує відправлення товару покупцеві. Водій розписується в журналі за товар і вказує номер дорожнього листа. Доставивши товар до місця призначення, водій здає його завідувачу магазину, попередньо перевіривши наявність доручення на одержання товару.

Завідувач магазину перевіряє кількість товарних місць, справність тари та пломб і розписується в одержанні товару на всіх його примірниках із вказівкою номера і дати доручення, ставить штампи магазину, один примірник залишається в магазині, два інших повертаються на базу.

5. Техніко-економічні показники роботи складів

Одним з найважливіших показників, що характеризують роботу складу, є оптово-складський товарооборот. Другим найважливішим показником є вантажооборот складу, він розраховується за формулою:

де Рв – річний вантажооборот, т;

Тос – річний оптово-складський товарооборот, грн;

Св – середня вартість 1 т вантажу, грн.

Собівартість складської переробки 1 т вантажу можна визначити за формулою:

де С1 – собівартість переробки 1 т вантажу, грн;

Ве – експлуатаційні витрати, пов’язані з переробкою вантажів, грн;

Рв – річний вантажооборот, т.

Ефективність використання складської площі можна визначити за формулою

де К – коефіцієнт корисної площі;

Sкор – корисна площа складу, м2;

Sзаг – загальна площа складу, м2.

Залежно від типу складського приміщення цей показник може мати значення від 0, 25 до 0, 6.

Чим вище коефіцієнт використання корисної площі складу, тим ефективніше використовується складська площа.

Для визначення рівня механізації складських робіт можна використовувати формулу

де Рм – рівень механізації складських робіт, %;

Qм – обсяг механізованих робіт, т;

Qзаг – загальний обсяг робіт, т.

Застосування перерахованих техніко-економічних показників свідчить про раціональність використання складського господарства.

 

 

З яких основних етапів складається складський технологічний процес?

2. Які принципи покладено в