Організаційно-педагогічні умови забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Практичне значення дослідження полягає в розробці й упровадженні в практику роботи дошкільних закладів навчальної програми “Еврика”, спрямованої на підготовку дітей дошкільного віку до навчання в школі на засадах розвиваючих технологій; програми психолого-педагогічної підтримки, спрямованої на адаптацію першокласників до шкільних умов, а також програми запровадження ділового співробітництва між педагогами дошкільних закладів і вчителями початкових класів з питань здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Основні положення та рекомендації щодо здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку впроваджено в практику роботи дошкільних і загальноосвітніх навчально-виховних закладів м. Харкова і Харківської області, у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди, у Харківському обласному науково-методичному інституті неперервної освіти.

Особистий внесок автора полягає в теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми, розкритті сутності наступності, визначенні, обґрунтуванні та апробації організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, розробці та експериментальній перевірці програми їх реалізації.

Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом публікацій науково-методичних праць автора, виступів з доповідями, науковими повідомленнями на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях (Харків – 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, Полтава – 2000, Бєлгород – 2001).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць, 5 з яких – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (224 найменування), 3 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 164 сторінках. Робота містить 20 таблиць, 5 рисунків.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено науковий апарат, висвітлено методологічну та теоретичну базу дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні питання забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку” – за результатами аналізу наукових джерел з теми дослідження розглянуто філософські та загальнонаукові аспекти проблеми наступності, дано характеристику стану досліджуваної проблеми в педагогічній науці й практиці, здійснено теоретичне обґрунтування педагогічно-організаційних умов забезпечення наступності в навчанні дошкільників і молодших школярів.

На основі теоретичного аналізу наукової літератури встановлено, що феномен “наступність” відрізняється складністю та неоднозначністю підходів до його визначення.

З'ясовано, що у філософському і загальнонауковому контекстах (А. Афанасьєв, Е. Баллер, Б. Батурін, А. Зеленков, Г. Ісаєнко, З. Мукашев, В. Рубанов та ін.) наступність розглядається як об'єктивний, необхідний зв'язок між різними етапами розвитку, сутність якого полягає в тому, що нове, змінюючи старе, зберігає в собі деякі його елементи. Наступність має об'єктивний і загальний характер, набуваючи специфічного змісту залежно від конкретних умов прояву. Останнє є зовнішнім виявом закону діалектичного заперечення, своєрідність дії якого детермінується умовами існування об'єктів та характером процесів, що відбуваються.

Виявлено, що в системі освіти як соціальному інституті, основною функцією якого є “культурне відтворення людини”, вирішального значення набувають ті моменти діалектичного заперечення, які пов'язані зі збереженням та розвитком позитивного.

Встановлено, що в педагогіці сутність наступності між окремими освітніми ланками визначається як подальший розвиток на наступних ступенях освіти того прогресивного та раціонального, чого було досягнуто в розвитку особистості на попередніх ланках.

У процесі дослідження з'ясовано, що наступність у педагогіці трактується неоднозначно: і як загальнодидактичний принцип (А. Бушля, Ш. Ганелін, В. Загвязинський, Н. Посталюк та ін.), і як умова забезпечення ефективності навчально-виховного процесу (В. Онушкін та ін.), і як загальнопедагогічна закономірність (Ю. Кустов та ін.), і як принцип неперервної освіти (С. Годник, В. Тамарін та ін.).

Виявлено доцільність розгляду наступності як принципу неперервної освіти. Ідея неперервної освіти як перехід від конструкції “освіта на все життя” до конструкції “освіта впродовж життя” виникла як відгук на вимоги сучасної цивілізації, що характеризується надзвичайно високими темпами соціальних і технологічних змін. Вона визнана світовою педагогічною спільнотою однією з чотирьох основних ідей розвитку освітніх систем у ХХІ ст. (разом з ідеями гуманізації освіти, її демократизації та ідеєю випереджаючого характеру навчання). Приклад вдалої реалізації основних ідей неперервної освіти демонструє Японія, де дошкільна, шкільна, вища освіта об'єднані в ефективну систему, у межах якої людина підвищує свій освітній рівень упродовж життя.

Встановлено, що наступність розглядається як один з основоположних принципів неперервної освіти, як необхідна умова досягнення неперервності, плановості та інтегративності освітнього процесу. Конкретизація принципу наступності для перших двох ступенів загальної освіти дозволяє сформулювати його таким чином: освітній процес на етапі дошкільної та початкової ланок освіти повинен забезпечити плавний, природний перехід дитини від позиції дошкільника до позиції молодшого школяра. З'ясовано, що в педагогічній літературі наступність дошкільного закладу та початкової школи традиційно визначається як змістовий, двобічний зв'язок, що передбачає, з одного боку, спрямованість навчально-виховної роботи в дошкільному закладі на ті вимоги, які будуть пред'явлені дітям у школі, а з іншого – опору вчителя на досягнутий старшими дошкільниками рівень