Організаційно-педагогічні умови забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Виявлено, що наступність як педагогічний феномен має складну структуру. У ній можна виділити провідні напрямки – наступність у навчанні і вихованні та їх складові: наступність у змісті, методах, формах, засобах, а також у педагогічних вимогах і умовах.

Встановлено, що переважною більшістю сучасних учених наступність у навчанні розглядається як дидактичний принцип, що має універсальне значення для вирішення суперечностей процесу навчання, розгортання його логіки та оптимального перебігу (Б. Ананьєв, В. Безрукова, Ш. Ганелін, Н. Гончаров, В. Жуковський, А. Киверялг, М. Махмутов та ін.)

З'ясовано, що специфіка сучасних тлумачень принципу наступності в навчанні визначається співіснуванням та взаємодією в навчально-виховному процесі її двох основних форм: наступності між елементами одного рівня, що характеризується кількісними змінами, і наступності між різними рівнями, що пов'язана з якісними змінами, тобто з розвитком. Одночасний розгляд досліджуваного феномену у двох зазначених контекстах й обумовлює своєрідність підходів до трактування принципу “наступність у навчанні”, під яким розуміють послідовність і системність у розташуванні навчального матеріалу, зв'язок і узгодженість ступенів і етапів навчально-виховної роботи.

Виявлено, що можна виділити три напрями реалізації наступності в навчанні дошкільників і молодших школярів: 1 напрям – забезпечення готовності дошкільників до навчання в школі; 2 напрям – створення умов для найшвидшої адаптації першокласників до шкільних умов; 3 напрям – розвиток учнів початкової школи на основі надбань дошкільного дитинства та із застосуванням дошкільних технологій.

З'ясовано, що готовність до систематичного навчання в школі (шкільну зрілість) визначають як той рівень морфологічного, функціонального та психічного розвитку дитини, за умов якого його вимоги не виявляться надмірними та не призведуть до погіршення здоров'я учня (С. Громбах). Зазначене поняття розглядається вченими у двох взаємопов'язаних аспектах як загальна (психофізіологічна) та спеціальна готовність. Однією з найважливіших складових загальної готовності дитини до навчання в школі є психологічна готовність, що включає емоційно-вольовий, інтелектуальний, мотиваційний і особистісний компоненти.

Встановлено, що важливим напрямом реалізації принципу наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку є адаптація першокласників до шкільних умов. У найбільш широкому плані адаптація – це аспект життєдіяльності організму та виду (популяції), завдяки якому реалізується фундаментальна властивість матерії до самозбереження та розвитку в конкретних умовах існування.

Виявлено, що для сприятливої соціально-психологічної адаптації дитини до школи велике значення має наступність у цілях, змісті, методах і формах навчання дошкільників і молодших школярів. Обґрунтовано заходи, які сприяють адаптації першокласника до шкільних умов.

Встановлено, що на сучасному етапі розвитку освітньої системи в Україні стратегічна мета функціонування дошкільної та початкової ланок освіти полягає в цілісному розвитку особистості дитини, який забезпечується завдяки розвитку мотиваційної, пізнавальної, діяльнісно-практичної, емоційно-вольової підструктур. У цьому контексті, що стосується дошкільних освітніх закладів, наступність виявляється не тільки в підготовці до школи, але й у забезпеченні загального психічного розвитку дитини. Щодо початкової школи, то наступність передбачає продовження загального психічного розвитку дитини на основі максимального використання того, чого дитина набула в дошкільному віці і що є базою для її подальшого розвитку.

З'ясовано, що у світовій освітній практиці залежно від спрямованості на розвиток конкретних підструктур особистості виділяють декілька освітніх парадигм. Найпопулярнішою серед них у недавньому минулому була когнітивна освітня парадигма, основною метою навчання в якій виступає формування знань, умінь і навичок, а питання розвитку інших підструктур особистості відсуваються на другий план. Її характерними ознаками є: пріоритетний розвиток підстуктури досвіду, примат поінформованості особистості над її культурою, переважання раціонально-логічного аспекту пізнання над чуттєво-емоційним, технократичний характер змісту освіти, суб'єкт-об'єктний характер взаємодії вчителя та учнів, репродуктивні технології навчання, орієнтація на середнього учня. За когнітивною моделлю функціонує переважна більшість навчально-виховних закладів усіх ланок освітньої системи України. Отже, завдання щодо забезпечення цілісного розвитку особистості дитини в навчанні ще потребує свого вирішення. Тільки його розв'язання дозволить вирішити проблему наступності між дошкільною та початковою ланками освіти на сучасному рівні.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури з теми дослідження та даних, отриманих під час проведення констатуючого експерименту, виявлено педагогічні умови забезпечення наступності між дошкільною та початковою ланками освіти, які дозволяють вирішити завдання забезпечення цілісного процесу розвитку особистості. Серед них реалізація єдиної лінії цілісного психічного розвитку на етапах дошкільного та шкільного дитинства на засадах педоцентризму; оновлення змісту дошкільної та початкової ланок освіти на засадах розвиваючого навчання; варіативність у підходах до підготовки дошкільників до навчання в школі як за кількістю годин, так і за організаційними формами; взаємодія дошкільних закладів та початкової школи, спрямована на спільне визначення цілей, завдань, змісту, методів та технологій навчання з наступною їх реалізацією в педагогічній дійсності; підвищення професійної компетентності педагогів дошкільної та початкової ланок освіти шляхом упровадження в систему науково-методичної роботи заходів, спрямованих на підготовку освітян до здійснення наступності в контексті особистісно орієнтованої парадигми навчання й виховання.

У другому розділі – “Експериментальна апробація організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку” – на основі аналізу проведення експериментальної роботи та узагальнення її результатів досліджена ефективність програми реалізації організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Під час проведення дослідно-експериментальної роботи застосовувався статистичний однофакторний експеримент, відповідно до логіки якого вона містила чотири