Організаційно-педагогічні умови забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

На констатуючому етапі виміряно показники вихідного рівня здійснення наступності в контрольних та експериментальних дошкільних і загальноосвітніх навчально-виховних закладах І ступеня, а також виявлено причини утруднень, що виникають під час реалізації принципу наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Діагностика здійснювалась у контексті теорії непрямих вимірювань С. Стівенса з використанням номінативної й рангової шкал, що й зумовило вибір відповідних критеріїв, показників і методів вимірювання.

Експериментальні дані, отримані на констатуючому етапі, дали змогу охарактеризувати рівень здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку як недостатній, а їх якісний аналіз дозволив виявити основні причини утруднень в реалізації наступності в навчанні дошкільників та молодших школярів:

несистемний характер здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, унаслідок чого – переважання функціонального підходу у визначенні мети, завдань, змісту наступності, а також шляхів її реалізації;

відсутність варіативності в організаційних формах підготовки дошкільників до навчання в школі, через що – недостатній рівень готовності тих дошкільників до навчання в школі, які не відвідували дошкільний заклад;

недостатній рівень професійної компетентності педагогів дошкільних закладів і вчителів початкової школи у питаннях здійснення наступності і, унаслідок чого – гальмування в реальній освітній практиці процесу заміни функціонального підходу до розв'язання проблем наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку на педоцентричний.

Головною цільовою установкою для експериментальних навчально-виховних закладів на формуючому етапі дослідно-експериментальної роботи було обов'язкове дотримання виявлених організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. У контрольних навчально-виховних закладах забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку здійснювалось традиційними шляхами.

Концептуальна схема визначення напрямків здійснення наступності в навчанні дошкільників та молодших школярів містила три послідовних етапи: формування готовності дітей до навчання в школі, адаптацію першокласників до умов шкільного життя, а також розвиток учнів початкової школи на основі надбань дошкільного дитинства та із застосуванням дошкільних технологій.

У процесі розробки програми реалізації організаційно-педагогічних умов здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного і молодшого шкільного віку було визначено компоненти наступності в забезпеченні готовності дітей до навчання в школі. Аналіз даних анкетування освітян дозволив виокремити найбільш значущі складові формування готовності випускників дошкільних закладів: розвиток пізнавальних процесів, пізнавальної активності, творчої уяви, зв'язного мовлення, формування загальнонавчальних умінь і навичок.

При реалізації принципу наступності між дошкільною та початковою ланками загальної освіти визначено такі основні завдання початкової школи: збереження й зміцнення здоров'я дітей, підвищення рухової активності дітей в навчальній та позанавчальній роботі; здійснення діагностики особистісного розвитку дітей, створення розвиваючого середовища. Однак більшість освітян головне завдання початкової школи в реалізації наступності вбачали у створенні умов для успішної адаптації першокласників. Тому одним з головних напрямів у здійсненні формуючого експерименту було використання психологічних методик, інструментарію дошкільного закладу в початковій школі та здійснення корекційної роботи, сутність якої полягала в пристосуванні дошкільників до нових вимог, умов, цінностей, традицій, колективу початкової школи.

На контрольному етапі експерименту виявлено динаміку змін у показниках рівнів реалізації наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в експериментальних та контрольних навчально-виховних закладах, що відбулися внаслідок експериментально-дослідницької роботи.

 

Таблиця

Окремі результати апробації організаційно-педагогічних умов забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Складові реалізації наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного вікуДинаміка зрушень у показниках рівнів забезпечення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в експериментальних (Е) та контрольних (К) навчально-виховних закладах (у%) 

Високий рівеньСередній рівеньНизький рівень

Е. К. Е. К. Е. К. 

Готовність дітей до навчання в школі+24, 8+8, 0-7, 2-4, 7-17, 6-3, 3

Адаптація дітей до навчання в школі+28, 9+4, 1-13, 4-3, 6-15, 5-0, 5

 

Аналіз результатів експериментальної роботи свідчить про те, що всі показники рівнів реалізації наступності в експериментальних навчально-виховних закладах освіти зазнали більш суттєвих позитивних змін, ніж у контрольних.

На етапі узагальнення результатів експерименту за допомогою критерію 2 перевірено статистичну гіпотезу. З імовірністю 0, 95 підтверджено, що є істотна відмінність у рівнях здійснення наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в експериментальних і контрольних навчально-виховних закладах.

 

 

Теоретичний аналіз проблеми та отримані результати експериментально-дослідної роботи дозволили зробити такі висновки:

1. Встановлено, що в сучасних умовах у зв'язку з актуальністю питань, пов'язаних з реалізацією ідей неперервної освіти, впровадженням нової освітньої парадигми, переходом до навчання дітей з шестирічного віку, завдання виявлення теоретичних та технологічних засад забезпечення наступності між дошкільною та початковою ланками загальної освіти є теоретично і практично важливим. З'ясовано, що стан реалізації принципу наступності в навчанні дошкільників і молодших школярів не відповідає новому соціальному замовленню на рівень освіченості і вихованості дітей.

2. Виявлено, що в практиці масової освіти панує функціональний підхід до розв'язання завдань наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, який реалізується двома шляхами. Перший – ґрунтується на тактиці форсування темпів дитячого розвитку і полягає у прямому припасуванні соціально-педагогічних завдань дошкільної освіти до вимог школи. Другий –