Основи господарського права

- захист національного товаровиробника;

- заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Господарська діяльність є об'єктом правового регулювання галузі господарське право. Вся сукупність відносин, що виникає при організації і здійсненні господарської діяльності складає предмет господарського права і законодавства, такі правовідносини називаються господарськими.

Отже, господарське право – це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або управління нею із застосуванням різних методів правового регулювання між суб'єктами господарювання та між суб'єктами господарювання і іншими суб'єктами господарсько-управлінської і засновницької компетенції.

 

 

Суб'єктами господарського права визнаються учасники господарських правовідносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізують господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарського права є:

- суб'єкти господарювання;

- засновники суб'єктів господарювання;

- органи державної влади і управління;

- органи управління суб'єктів господарювання;

- посадові особи суб'єктів господарювання;

- споживачі.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до ЦКУ, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Суб'єкти господарського права діють або як власники основних засобів виробництва або як суб'єкти господарювання, які засновані власниками. Крім того окремо виділяють управлінські організації. Вони визначаються у законодавстві як уповноважені власником органи, це, наприклад, міністерства, відомства по відношенню до державної власності, виконавчі органи управління господарських товариств тощо.

Віднесення тої чи іншої організації до кола суб'єктів господарського права залежить від наданої законодавством юридичної можливості виступати учасником господарських відносин та господарської діяльності. Така властивість організацій, легітимованих у встановленому законом порядку як суб'єкти господарської діяльності відображається у поняття господарська правосуб'єктність.

Господарська правосуб'єктність – це визнана та закріплена законодавством за суб'єктом господарської діяльності сукупність прав, загальних юридичних можливостей та обов'язків щодо участі у безпосередній господарській діяльності та управлінні нею, а також гарантій їх здійснення.

Господарською правосуб'єктністю володіє кожен учасник господарських відносин, який відповідає сукупності наступних ознак:

1. Має визначену організаційно-правову форму. Організаційно-правову форму можна визначити як передбачену або санкціоновану нормами права внутрішню організаційну структуру, у якій діє суб'єкт господарських відносин. Суть кожної форми визначена сукупністю вимог законодавства щодо умов господарювання тих чи інших колективних утворень. Зокрема розрізняють підприємства, товариства, об'єднання підприємств, установи (наприклад міністерства) і організації.

2. Має майнову відокремленість. Кожен суб'єкт має юридично відокремлене та закріплене за ним майно у формі основних фондів, оборотних коштів та інших цінностей що відображаються у самостійному балансі суб'єкта. Це майно відокремлене від майна учасників і засновників суб'єкта та майна інших суб'єктів і держави, а також закріплене за суб'єктом правовими методами (в установчих документах, балансі, банківських рахунках).

3. Легітимно створений та існує як суб'єкт господарської діяльності. Законодавством урегульований загальний порядок створення та припинення суб'єкта і загальні умови організації його діяльності. Легітимність включає в себе такі юридичні процедури як державна реєстрація, ліцензування, патентування, ліквідація, реорганізація, взяття на облік тощо.

4. Має господарські права та обов'язки (ядро господарської правосуб'єктності). Всі суб'єкти господарювання з моменту легітимації володіють господарськими правами та обов'язками. Об'єм цих прав та обов'язків, по-перше, залежить від цілей та задач конкретного суб'єкта, по-друге, від кількості господарських зв'язків, у яких бере участь той чи інший суб'єкт господарювання. Правовою формою, у якій фіксуються цілі, задачі та функції суб'єкта господарювання, є установчі документи суб'єкта. Саме вони і закріплюють нормативно господарську правосуб'єктність. Розрізняють засновницькі, управлінські, майнові і спеціальні права суб'єктів господарювання. У процесі здійснення господарської діяльності законодавство зобов'язує суб'єктів:

А) виконувати господарські зобов'язання;

Б) забезпечувати необхідну якість продукції, робіт, послуг;

В) вести бухгалтерський облік та надавати органам статистики передбачену законом звітність;

Г) подавати передбачену законом квартальну та річну фінансову звітність;

Д) своєчасно декларувати та сплачувати податки та інші обов'язкові платежі;

Е) не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольного законодавства, прав та інтересів споживачів та будь-яких інших осіб;

Є) раціонально використовувати природні ресурси;

Ж) охороняти довкілля від забруднення та шкідливого впливу;

З) відшкодовувати витрати на відновлення та охорону природніх ресурсів.

5. Здатний нести відповідальність за результати господарювання. Всі суб'єкти господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах існуючого правового поля господарської діяльності та не допускати при цьому економічних правопорушень та злочинів, що можуть привести до застосування санкцій, передбачених законодавством. Заходи відповідальності суб'єктів господарювання використовуються у якості засобів економічного стимулювання.

6. Може звертатися відповідно до закону за захистом своїх порушених прав до суду (можливість бути позивачем та відповідачем у суді).

Отже,