Основи господарського права

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, у загальному випадку не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі.

штрафні санкції – це грошові суми, які господарюючий суб'єкт повинен сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського договору: неустойка; штраф; пеня.

Розмір штрафних санкцій визначається за правилами ст. 231 ГК. Якщо за невиконання (неналежне) виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санк-ціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

- допускається стягнення тільки штрафних санкцій;

- збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;

- за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'яза-ння, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.

• оперативно-господарські санкції – це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку:

- одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за цеу разі порушення зобов'язання другою стороною;

- відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

- відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

- відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо) ;

- встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

- відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Цей перелік оперативно-господарських санкцій не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

• адміністративно-господарські санкції:

- вилучення прибутку (доходу) ;

- вилучення товарів,

- адміністративно-господарський штраф;

- стягнення зборів (обов'язкових платежів) ;

- зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

- застосування антидемпінгових заходів;

- припинення експортно-імпортних операцій;

- застосування індивідуального режиму ліцензування;

- зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

- анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

- обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

- скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

- інші адміністративно-господарські санкції, встановлені законами.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом (ст. 205 ГК). Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством. Банкрутом може бути визнаний лише суб'єкт комерційної господарської діяльності. Право звернутися до суду з заявою про банкрутство мають кредитори неплатоспроможного боржника та він сам.

З економічної т. зору банкрутство – це неспроможність продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності в наслідок її безприбутковості. З юридичної т. зору банкрутство означає, що у господарюючого суб'єкта є кредитори (особи, що мають задокументовані законні майнові вимоги до цього господарського суб'єкта як боржника), реалізація вимог яких може привести до ліквідації господарюючого суб'єкта.

Суб'єктами банкрутства є юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, що неспроможні своєчасно виконати свої зобов'язання або перед кредиторами, або перед бюджетом протягом трьох місяців після настання встановленого строку для їх сплати. Не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства, а також відокремлені структурні підрозділи господарської організації.

Неплатоспроможний суб'єкт визнається банкрутом лише за рішенням господарського суду. До винесення такого рішення суб'єкту надається можливість вийти зі стану неплатоспроможності через застосування заходів по санації.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно складають не менше 300 min з/п, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

 

 

1. Що представляє собою господарська діяльність?

2. Які є види господарської діяльності?

3. Який правовий статус суб'єкта господарювання?

4. Які істотні умови господарського договору?

5. В якій формі повинен бути укладений господарський договір?

6. Які є способи укладення господарського договору?

7. Які є види господарсько-правових санкцій?

8. Які ви знаєте підстави для притягнення до господарсько-правової відповідальності?

9. Які суб'єкти господарювання можуть бути оголошені банкрутами і в якому порядку?

10. Що представляє собою легітимація суб'єкта господарювання?