Основи господарського права

Предмет:

Тип роботи:

Лекція

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

і зобов'язання повинні бути виконані належним чином у повному обсязі, вчасно, в натурі і з дотриманням вимог законодавства. Таке виконання називається належним і є основним і нормальним способом припинення договірних відносин між сторонами. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язань враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загального господарського інтересу. Дана вимога закріплена господарським кодексом на рівні обов'язку суб'єктів господарювання. Невиконання зобов'язань є підставою для притягнення до договірної відповідальності, при чому застосування штрафних санкцій не є підставою для звільнення від обов'язку виконання зобов'язання в натурі. Управлена сторона має право не приймати виконання зобов'язань частинами, якщо інше непередбачене законом, договором чи не випливає зі змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право на тих же умовах:

1. достроково виконати зобов'язання;

2. відмовитись від виконання у разі неналежного виконання іншою стороною своїх обов'язків, які є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Невиконання обов'язків за одним договором не може бути підставою для відмови від виконання обов'язків за іншим договором навіть якщо мова іде про ті ж сторони договорів.

Виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою – безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою, в загальному випадку не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком. Акт передачі прав вважається чинним з дня одержання повідомлення про це зобов'язаною стороною, а акт делегування господарсько-управлінських повноважень іншому суб'єкту – з дня офіційного опублікування цього акта. Суб'єкт, який одержав у результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішує відповідне до цих повноважень коло господарських питань та несе відповідальність за наслідки рішень, що ним приймаються.

У разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням.

У разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно.

Господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.

У разі якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано:

- за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на будівлю або земельну ділянку, іншого нерухомого майна

- за місцезнаходженням будівлі чи земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

- за грошовими зобов'язаннями – за місцем розташування управненої сторони на момент виникнення зобов'язання, або за новим місцем її розташування за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону;

- за іншими зобов'язаннями – за місцезнаходженням постійно діючого органу управління (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.

У разі відсутності управненої сторони, ухилення її від прийняття виконання або іншого прострочення нею виконання зобов'язана сторона за грошовим зобов'язанням має право внести належні з неї гроші або передати за зобов'язанням цінні папери до депозиту нотаріальної контори, яка повідомляє про це управнену сторону. Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту нотаріальної контори вважається виконанням зобов'язання.

Платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом (ст. 198 ГК).

Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

4. Господарсько-правова відповідальність. Банкрутство суб'єктів господарської діяльності

В загальному під юридичною відповідальністю розуміють зобов'язання особи відповідати за вчинені нею правопорушення, невиконання цивільно-правових обов'язків, спричинення збитків тощо.

Господарська відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності.

Господарсько-правова відповідальність є законодавчо визначеним способом забезпечення правомірної поведінки господарюючих суб'єктів, належного виконання ними своїх обов'язків та способом боротьби з господарськими правопорушеннями.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених господарським законодавством та договором.