Основи господарського права

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

По формі господарська відповідальність є юридичною – являє собою вплив потерпілого на порушника або безпосередньо, або за допомогою арбітражного суду через застосування засобів матеріального характеру.

По змісту господарська відповідальність є економічною – застосовується у формі майнових господарських санкцій і є обов'язком правопорушника нести саме майнові втрати.

Господарська відповідальність виконує п'ять основних функцій, під якими розуміють сукупність дій щодо застосування до правопорушника передбачених законом або договором санкції та правових наслідків такого застосування: стимулюючу; штрафну; попередження правопорушень; компенсаційну; інформаційну.

Як і інші інститути господарського права господарсько-правова відповідальність є комплексною.

Господарський орган може бути притягнутий до:

1) цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди іншим господарюючим суб'єктам. Її суть у застосуванні на користь потерпілого майнових санкцій до правопорушника;

2) адміністративно-правової відповідальності за порушення порядку управління і порядку здійснення господарської діяльності. Вона полягає у застосуванні до порушника економічних санкцій, санкцій організаційного характеру;

3) фінансово-правової відповідальності за порушення порядку здійснення розрахунків та платежів. Зміст її у стягненні пені.

Господарська відповідальність як різновид юридичної відповідальності ґрунтується на певних правових підставах:

1. Нормативні підстави: наявність правових норм у чинному законодавстві, які передбачають відповідальність за певні, вчинені господарським органом, дії.

2. Наявність господарської правосуб'єктності у порушника: порушник повинен бути легітимований у встановленому законом порядку як суб'єкт господарської (підприємницької) діяльності.

3. Юридично-фактичні підстави:

а) факт скоєння правопорушення;

б) наявність протиправної поведінки у господарського органу;

в) причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і вчиненим порушенням (заподіяними збитками) ;

г) наявність вини. Вина господарського органу на практиці – це наявність двох обставин:

- реальної можливості в особи-правопорушника виконати зобов'язання належним чином;

- невжиття порушником заходів для недопущення правопорушення, запобіганню збитків тощо.

Наявність вини не обов'язкова при притягненні господарського органу до адміністративно-правової відповідальності.

Підставою притягнення господарського органу до юридичної відповідальності є господарське правопорушення під яким розуміють протиправне діяння господарюючого суб'єкта, що не відповідає нормам господарського законодавства, не узгоджується з юридичними обов'язками даного суб'єкта, порушує права іншого господарюючого суб'єкта або права третіх осіб.

Розрізняють договірні та позадоговірні господарські правопорушення.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Господарсько-правова санкція – це міра відповідальності правопорушника, що визначена безпосередньо законом або договором, а саме заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та /або правові наслідки.

Залежно від виду господарської відповідальності, до якої притягається господарський орган, до нього можуть бути застосовані такі санкції:

відшкодування збитків. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Склад та розмір збитків визначений ст. 225 ГК.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, – зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.