Основи психодинамічної діагностики і психотерапії

Проводячи аналогію з міфом, про нарциса можна сказати, що об'єкт, який ідеалізується і на який проектується грандіозність, представляє дзеркало, що відображає і, що більш важливо, підтверджує особливість і значимість нарцистичної особи. Допоміжною метою ідеалізації є захист об'єкта ідентифікації від зовнішнього світу "небезпечних" і пустих людей і ситуацій, при цьому "вбивається" відразу "два зайці": з одного боку ідентифікуючись з ідеальним об'єктом нарцис відчуває свою грандіозність, а проектуючи негативні аспекти самих себе на оточення нарцистичні люди позбавляються від почуття власної нікчемності і стиду.

Дуже часто нарциси ідентифікуються не з цінною іншою людиною, а з нелюдськими об'єктами (соціальний статус, матеріальне багатство).

Об'єктні відносини при нарцисизмі. Батьки нарцистичних людей дуже часто в дитинстві використовували їх для підтримки власної самооцінки, тому дитина росте в нерозумінні відносно того, чиє життя йому треба прожити, в чому моя цінність, в мені самому, чи в тій функції, яку я виконую для батьків. Йдеться про батьківську настанову: я цього не досягнув, зате ти це обов'язково досягнеш, що в найбільш деструктивній формі виражається: "я не мав нічого, зате ти можеш мати все". Успадкування таких нереалістичних та неконгруентних для даної особистості цілей калічить самоповагу і людина не в змозі відрізнити свої справжні почуття від спроби задовольнити їх або скласти враження на когось.

Родинним аспектом виховання таких дітей є атмосфера постійного оцінювання в сім'ї. Якщо на дитину ставиться ставка як на життєво важливий об'єкт, необхідний для власної самооцінки, то кожен раз, коли він буде розчаровувати, його будуть прямо чи опосередковано критикувати.

Коли ж дитину постійно хвалять, то така фальш приводить до неспокійного внутрішнього відчуття: це обман, лестощі, яка має лише опосередковане відношення до того, ким я є насправді. Тому такі люди з одного боку потребують підтримки, а з другого її не беруть.

Кардинальна відмінність антисоціальної та нарцистичної особистості полягає в тому, що соціопат виховувався в умовах відкритого нехтування, тоді як нарцистично організована особистість народжується в умовах особливого роду уваги і навіть безумної любові, коли підтримка дається при умові, що дитина включена в нарцистичний план батьків і сприяє його реалізації.

Власне "Я" при нарцисизмі. Внутрішні переживання нарцистичних людей включають неясне відчуття фальші, сорому, заздрощів, пустоти або ж їх компенсаторні протилежності - самоствердження,   почуття   власної   гідності,   презирство, захисну самодостатність, марнославство та зверхність. О. Кернберг описує ці полярності як протилежні стани "Его": грандіозне (все відмінно) або навпаки виснажне (все погано) сприйняття власного "Я". Так як ця система поляризована, то нарцистична особистість має дуже прикру власну ідентичність, так як сприйняття себе з точки зору поганого "Я" невиносиме, а при переживанні свого величного "Я" є неясне відчуття, що це фальш. Тому страх визнати свою неповноцінність у таких людей часто зміщується на тіло і вони видають іпохондричні реакції, що дає можливість утримувати переживання своєї грандіозності.

Такі люди також не здатні визнати свої проблеми і попросити іншого про допомогу, так як будують своє позитивне переживання самих себе на основі ілюзії про відсутність невдач, потреби в допомозі, вони бояться, що визначення проблем і залежності виставить на загальний огляд дещо безмежно постидне.

Перенос і контрперенос з нарцистичним пацієнтом. Терапевт насамперед відзначає відсутність у пацієнта інтересу до дослідження переносу. Питання про те, що пацієнт відчуває по відношенню до терапевта, можуть бути сприйняті як розвалюючі, дратуючі або такі, що не мають відношення до інтересів клієнта. Для пацієнта не є незвичайним зробити висновок, що терапевт піднімає дану тему через марнославство або потребу бути "відзеркаленим". Насправді нарцистичні пацієнти мають сильні реакції на терапевта. Вони можуть з великою енергією знецінювати або ідеалізувати. При цьому вони абсолютно не цікавляться значенням даних реакцій і щиро ніяковіють уважним відношенням до них клініциста. Як правило їх трансфери настільки Его- синтонні, що є недоступні для дослідження. Нарцистичний пацієнт вважає, що він низько оцінює свого терапевта, так як терапевт відзначає критичне відношення пацієнта, сприймається, як захищаючийся, а ідеалізований, який до того ж не коментує завищену оцінку власної особистості пацієнтом, буде ідеалізуватись і в подальшому як дехто, чия досконалість включає в себе виключну скромність.

Якщо терапевт підпадає під знецінюючий перенос, то, якщо це може бути деякою віхою в стражданнях, які приходиться терпіти, будучи об'єктом тонкого і безжалісного знищення, то приймати на себе нарцистичний ідеалізуючий перенос - не набагато краще. В обидвох ситуаціях проявляється відчуття, що ваша справжня сутність як людини, яка щиро прагне допомогти, подавляється. Фактично, ми маємо справу з контртрансферним відчуттям того, що вас викреслили і ігнорують як реальну особистість, що має важливе значення для діагностики нарцистичної динаміки.

Даному феномену властиві такі контрпереноси, як нудьга, дратівливість, сонливість, відчуття, що в терапії нічого не відбувається, а найбільш неприємна ситуація - надмірна сонливість. Іноді контрперенос на ідеалізуючого пацієнта виглядає як грандіозне розширення, об'єднання з пацієнтом в союз взаємного захоплення.

Психоаналітичне пояснення даного феномену пов'язане з особливим видом переносу нарцистичних людей – екстерналізацією деяких аспектів власного "Я". А саме, замість почуття, що терапевт погожий на маму або батька, пацієнт проектує або