Особливості адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу

Наприкінці раннього дитинства дії дитини стають цілеспрямованими, задум оформляється у слова, формується свідома довільність дій, виникає особиста дія, заснована на зрослій самостійності. Віковими новоутвореннями виступають: прямоходіння; розвиток предметної діяльності; оволодіння мовленням; зародження нових видів діяльності; зростання самостійності в освоєнні життєвого простору; розвиток самосвідомості.

Організація життєдіяльності дитини в сім'ї в цьому віці та ДНЗ вважається оптимальною, якщо вона сприяє вдосконаленню форм і засобів знайомства з оточуючими людьми, гармонійній соціалізації, налагодженню ділового спілкування з дорослими, формуванню позитивного ставлення дитини до себе, засвоєнню елементарних норм і правил поведінки, вихованню самостійності та довіри до власних можливостей.

Можна виділити такі основні симптоми емоційно-нервового напруження у дітей раннього віку:

1. Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани – плач, капризування, плаксивість, тривала депресія, апатія, байдужість, знижений настрій, немотивовані напади гніву; високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку 9 страх смерті притаманний дитя 6-7 років, але наявний у 2-3 річної дитини) ; високий рівень загальної ситуативної тривожності; висока конфліктність з оточуючими, зокрема з дітьми.

2. Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.

3. Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.

4. Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.

5. Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.

6. Занижена комунікабельність дитини (їй важко в ступити в контакт із незнайомими людьми).

7. Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).

8. Знижена ігрова діяльність або її відсутність.

9. Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.

10. Зміна рухової активності (підвищення або зниження).

11. Зниження або підвищення апетиту.

12. Проблеми зі сном (аж до безсоння).

13. Небажання відвідувати ДНЗ [20].

Виділяють наступні ознаки емоційного комфорту дитини під час перебування в ДНЗ:

1. Бажання йти до дитячого садка.

2. Адекватний вияв емоцій дитиною, наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки.

3. Здатність дитини адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення.

4. Висока комунікабельність дитини.

5. Висока пізнавальна діяльність та активність.

6. Активна ігрова діяльність.

7. Малюнки у світлих тонах.

8. Стабільність рухової активності – дитина рухлива.

9. Відсутність проблем зі сном, їжею.

 

 

Враховуючи особливості звикання дітей до умов дошкільного навчального закладу та причини «важкої адаптації», можна визначити основні завдання та напрямки роботи практичного психолога в адаптаційний період. Основні завдання полягатимуть у такому:

1. Зняття психоемоційного напруження дитини.

Для того, щоб дитина не відчувала емоційного дискомфорту, вона, насамперед, повинна почуватися в безпеці та бути максимально захищеною. Такий захист може забезпечити тільки мати або близька людина, яка її замінює. У період адаптації дитину краще залишати в дитячому садку не на повний день, а на кілька годин, наприклад, на час прогулянки. Доцільна також присутність матері на заняттях. Поступово час перебування дитини в дошкільному закладі залежно від нормалізації її поведінки можна збільшувати. Не слід залишати поза увагою й таке психологічне явище, як «емоційне зараження». Воно виникає в тому випадку, коли хтось із новоприбулих дітей заплаче, тоді починають плакати інші новачки. З цією метою необхідно регулювати в часі прийом нових дітей до групи (не більше 1-2 на тиждень) [7].

2. Встановлення емоційного контакту з дитиною.

Період адаптації є складним не тільки для дитини, а й для вихователя, який повинен завоювати прихильність та довіру дитини. У цьому йому можуть допомогти й батьки, позитивно налаштувавши малюка на зустріч із вихователем, і психолог через надання таких рекомендацій: у період знайомства з дитиною вихователь повинен орієнтуватися на емоційний стан та потреби дитини, знати її особливості та звички, повинен виявити особливу увагу та чуйність. Якщо дитина хоче, варто взяти її на руки, попестити; уникати покарань, не соромити за невдачі, не скаржитися батькам у присутності дитини [13, c. 11].

3. Ознайомлення дитини з умовами дитячого закладу.

Співробітники дитячого закладу повинні заздалегідь продумати, де дитина роздягатиметься, де сидітиме за столом, де спатиме тощо. Під час прийому до закладу дитині необхідно показати місце, де вона залишатиме свій одяг, кімнату, у якій вона гратиметься, ліжко, на якому вона спатиме. У звиканні до нових умов важливу роль відіграє можливість «інтимізувати» атмосферу, наблизити до домашніх умов: принести із собою улюблені іграшки, знайомі та звичні речі – все це захоплює увагу дитини, допомагає швидше адаптуватися [16, c. 12].

4. Зближення виховних заходів у сім'ї та дошкільному закладі.

Необхідна умова успішної адаптації – узгодженість дій батьків та вихователів, зближення підходів до дітей у сім'ї та в дитячому садку. Для цього батькам слід порекомендувати заздалегідь (за 2, 5 – 2 місяці) ознайомитися з