Особливості адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу

Дитина отримує завдання кинути маленькі кольорові м'ячики у прозору ємкість. Психолог спочатку сам показує дії: бере один м'ячик і опускає його до ємкості, після чого дитині пропонують зробити те саме з усіма іншими м'ячиками.

Вправа «Ігри-потішки».

Психолог садить дитину до себе на коліна і, лагідно усміхаючись, пропонує їй по черзі грати в емоційно забарвлені словесно-тактильні ігри-потішки «Коза-коза», «Ладушки», «Сорока-ворона», «Печу-печу хлібчик» тощо. Сміючись, лагідно торкаючись дитини, психолог намагається залучити її до спільної гри.

II ЕТАП: ЗАНЯТТЯ «ЛІСОВІ ЗВІРЯТА»

Мета: зняти емоційне напруження, виявити залежність продуктивності пізнавальної сфери дитини від її емоційного стану та розвинути навички спільної ігрової діяльності.

Вправа «Хто-хто в будиночку живе?».

На дитячому столику розташовані три-чотири (залежно від віку дитини) коробочки різної форми, закриті кришками. Всередині кожної коробочки знаходяться маленькі лісові звірята (зайчик, ведмедик, лисичка, вовк). Психолог пропонує дитині подивитися, що ж знаходиться в коробках. Відкривши коробочки, дитина знаходила там лісових звірят. Психолог пропонує вийняти звірят із коробок і повести їх до лісу на прогулянку. Після «прогулянки» втомлені звірі повертаються кожний до свого будиночка і психолог показує, що у кожного будиночка є свій дах, яким його потрібно накрити. Психолог сам складає звірят до коробки і накриває будиночки «дахом», при цьому дитину нібито вчать добирати кришку за допомогою спроб [22, c. 18].

Потім психолог розповідає дитині дещо цікаве супроводжуючи діями: «Звірі поспали, відпочили і знову хочуть погратись з Даринкою. Допоможи звірятам вийти з їхніх будиночків». Дитина дістає звірів, грається з ними в доганялки, хованки (спочатку за участю дорослого, а потім самостійно). Через деякий час звірі знову «просяться» додому. Тепер дитина повинна самостійно виконати їхнє прохання, тобто посадити кожну тваринку до будиночка, а потім накрити його дахом, який би підходив і за розміром, і за формою. Допомога дитині не надається, але психолог підтримує ігрову ситуацію, спонукаючи дитину довести дію до завершення і зберігаючи ігрову мотивацію («Зайчикам холодно і вони просять накрити їхні будиночки дахом» тощо). Самостійна гра з тваринками повторюється тричі під час збереження ігрової ситуації та емоційно позитивного настрою дитини. Таким чином здійснюється навчання дитини робити перцептавні спроби.

ІІІ ЕТАП: ЗАНЯТТЯ «ПІРАМІДКИ»

Мета: зняти емоційне напруження, виявити залежність емоційного стану дитини від рівня і характеру контакту з дорослим, розвинути ігрові та комунікативні навички.

Вправа «Склади пірамідку».

Психолог показує пірамідку і промовляє: «Дивись, яка у нас є гарна іграшка – пірамідка!» Після цього зібрану пірамідку психолог ставить на стіл перед дитиною і приблизно 2 хв. не втручається, не намагається вступити у контакт з дитиною або стимулювати її, просто спостерігає за діями малюка. Якщо час вийшов, а дитина не почала розбирати пірамідку або якось пo-іншому гратися з нею, психолог пропонує розкласти її. Якщо ж дитина намагається відкрутити пірамідку, але не може цього зробити, психолог не поспішає на допомогу, а спостерігає, як дитина долатиме труднощі. У випадку, коли дитина сама звертається по допомогу до дорослого, той відкриває пірамідку і віддає її дитині. Якщо ж дитина зустрівшись із труднощами, певний час нічого не робить, психолог починає її стимулювати: «Спробуй, тобі зараз обов'язково вдасться!» Після того, як пірамідку тим чи іншим способом розібрали, психолог перемішує кружальця і просить дитину зібрати їх так, щоб була послідовно зібрана гарна пірамідка, як на початку гри.

Щойно дитина починає збирати пірамідку, психолог час від часу починає підбадьорювати похвалою: «Молодець, дуже добре». Похвала повторюється двічі впродовж 1 хв. Потім наступну хвилину психолог не підбадьорює малюка, а просто мовчки спостерігає за його діями. Через хвилину знову дорослий починає підбадьорювати дитину, а потім знову настає період мовчання.

Вправа закінчується самостійним складенням пірамідки, на яке дається 3-4 хв. Якщо вона так і не змогла зібрати пірамідку, психолог надає допомогу різного рівня: позитивна оцінка її дій, показування, спільність дій. По закінченню вправи дитину запитують, чи хоче вона ще погратися з пірамідкою, і дають їй час для вільної гри.

 

 

Діти раннього віку емоційні й вразливі, їм властиво швидко заражатися сильними, як позитивними, так і негативними емоціями дорослих і однолітків, наслідувати їх діям. Ці особливості і лягли в основу побудови циклу занять наших.

Психолог приступав до проведення занять відразу після приходу дітей в дитячий сад. Саме в цей момент малюки знаходилися в стресовому стані, викликаному розставанням з батьками, незвичною обстановкою, появою незнайомих дорослих і великою кількістю дітей.

Щоб зменшити вплив стресогенних факторів, перші заняття проводили за участю батьків. У присутності батьків діти з більшою готовністю йшли на контакт з вихователем, психологом, взаємодіяли з однолітками, брали участь у спільних рухливих іграх, активно цікавилися навколишнім оточенням та іграшками.

Очікуваний результат по закінченню програми – благополучне входження дітей раннього віку у нову соціальну ситуацію; підвищення комунікативності з однолітками, придбання нових навичок спілкування з дітьми і дорослими, зниження тривожності дітей.

 

 

Адаптація до дитячого садка – це процес пристосування дитини до умов нового середовища, а також формування умінь і навичок у повсякденному житті.