Особливості формування передумов оволодіння мовленням у дітей з порушенням інтелекту у немовлячий період (з 2 до 9 місяців)

На думку В. В. Зеньковського, у криках дітей досить рано спостерігаються голосові нюанси, які дають можливість матері безпомилково визначати, що ж означає цей крик. За В. Штерном, мати вже в перші тижні життя, може розрізняти, що означає крик дитини: біль, голод, чи те, що вона мокра.

Це питання, на нашу думку, залишається дискусійним. Не можна погодитись із тезою В. В. Зеньковського, що «малюк досить рано усвідомлює виразну силу крику і намагається її використати».

Низка сучасних учених (І. М. Кононова, Р. В. Тонкова-Ямпольсь-ка та ін.) заперечують це твердження і зазначають, що крики позбавлені функції спілкування. Та все ж ніхто з учених не заперечує позитивної ролі криків у підготовці мовленнєвого апарату до зву-ковимови. Одні вчені (М. І. Красногорський, Г. Л. Розенгарт-Пупко, С. Л. Рубінштейн, Є. І. Тихеєвата ін.) відносять крик до підготовчого етапу звуковимови, інші (В. І. Бельтюков, М. М. Кольцова, І. М. Кононова та ін.) розглядають його як самостійний безумовно-рефлекторний прояв. Натомість, на думку І. М. Кононової, крик не можна віднести до підготовчого етапу, оскільки він «протікає на тлі негативних емоцій», а в артикуляційному плані «удосконалюється вельми мало».

Не можна ігнорувати роль криків у розвитку мовленнєворухового аналізатору. Крики, як перші голосові реакції, відіграють досить суттєву роль у підготовці мовленнєвого апарату до звуковимови. Вони сприяють і розвитку мовленнєвого дихання. Саме тому дорослі не повинні лякатися дитячих криків, це цілком закономірне явище у становленні звуковимови. Натомість це не означає, що дитина мусить увесь час кричати. Голосні крики, впродовж тривалого часу в перші місяці життя, це сигнал нездорового стану організму, дитині потрібна лікарська допомога. На позитивне значення перших голосових звукових реакцій у подальшому розвитку мовлення дітей вказували М. І. Красногорський і Є. І. Тихеєва.

Так, М. І. Красногорський відзначає, що в першому півріччі, в перші місяці життя у немовлят з'являються «недиференційовані голосові шуми, свисти, крики і верески різних відтінків, які поступово диференціюються у мовленнєві звуки» [27: 198]. За його словами, ці перші «голосові звуки є підготовкою, природними вправами дихальної і голосової мускулатури для організації майбутніх більш складних голосових реакцій» [27: 198]. Аналогічної думки дотримується і Є. І. Тихеєва. Вона зауважує, що з перших днів життя дитина стає на шлях вправляння свого голосового апарату. Ці перші голосові вправи ще не складають мовлення, а є лише рефлекторними звуками, які здійснюють величезний вплив на розвиток мовлення. Вони встановлюють асоціації між слуховими сприйманнями дитини й нервовими центрами мовлення, асоціації, що обумовлюють надалі наслідувальне мовлення. Промовляючи мимовільно звуки, дитина одночасно чує їх і навчається поступово володіти органами мовлення так, щоб вимовляти звуки довільно.

Позитивно оцінює перші голосові реакції дитини і С. Л. Рубінштейн. Він пише: «Упродовж першого, підготовчого періоду розвитку мовлення, до того, як дитина починає говорити, вона передусім набуває деякого пасивного фонетичного матеріалу, оволодіває своїм голосовим апаратом і навчається розуміти мовлення оточуючих». Значення крику в житті дитини і в розвитку мовлення, за В. В. Зеньковським, полягає в тому, що в криках спостерігаються перші прояви артикулювання звуків; а також має місце самонаслідування, що сприяє розвитку голосового апарату. Не можна забувати, підкреслює автор, що в породженні звука велике значення набуває дихання, коли «дитина кричить, вона вправляє легені».

Впродовж першого місяця життя в короткі проміжки активного неспання на руках у дорослого відбувається перше спілкування дитини з дорослим на емоційному тлі. Водночас у цей період ще досить тяжко викликати в дитини відповідну реакцію, отже, ініціатива спілкування належить дорослому.

На другому місяці життя значно збільшується тривалість періоду активного неспання. Це дозволяє дорослому спілкуватися з дитиною не тільки на руках, а й у ліжку чи в манежі.

На другому місяці в дитини з'являються перші короткі звуки (г, кх, к) і звукосполучення: гу-гу, агу, що одержали назву «гукання». На відміну від крику, гукання – це збудження приємного позитивного характеру і виникає воно передусім у відповідь на ніжні, ласкаві слова дорослого. Ось чому спілкування дитини з дорослим упродовж другого місяця життя повинно мати характер «розмови»; дорослий сам заграє з дитиною, посміхається, намагається затримати на собі погляд, викликати посмішку, вимовляє звуки «агу-агу», «гу-гу», «ау». На кінець другого місяця дитина починає фіксувати зорові і слухові подразники, довго сміється, якщо з ним розмовляє дорослий; слідкує поглядом