Особливості формування передумов оволодіння мовленням у дітей з порушенням інтелекту у немовлячий період (з 2 до 9 місяців)

Після двох місяців активність мовленнєвих реакцій зростає, відтепер дитина промовляє звуки не тільки у відповідь на мовлення дорослого, але й тоді, коли його побачить, при його наближенні до дитини. Склад і характер таких звуків аналізують учені (С. Л. Ру-бінштейн, Є. І. Тихеєва та ін.). Так, Є. І. Тихеєва зауважує, що перші звуки, які відтворює немовля уже в перші тижні життя, є злиті сполучення, що складаються здебільшого з гортанних і губних звуків: гх, пех, мг, бг і т. ін. Дитина безперервно вправляється у їх вимові. С. Л. Рубінштейн дає більш докладний аналіз різних звуків, що їх відтворює дитина. За своїм фонетичним складом, відзначає автор, перші звуки, що їх відтворює дитина, наближаються до голосних а, є, у, до них додається у вигляді придихування звук, близький до х і до гортанного г, переважно сполучення -єре-. З приголосних, надалі, одним з перших з'являються губні м, п, б; потім йдуть зубні д, т і, нарешті, шиплячі.

На третьому місяці у спілкуванні дитини з дорослим відбуваються суттєві зміни – ініціатива спілкування відтепер належить дитині, вона вже сама шукає поглядом дорослого для спілкування з ним. У відповідь на вітання дорослого, чи, навіть, коли його побачить, дитина голосно сміється, промовляє звуки голосного типу «а-а-а», «е-е-е», рухає руками, ногами (яскраво виражений «комплекс пожвавлення»). На третьому місяці, заданими Н. І. Касаткіна і І. Н. Нечаєвої, дитина вже розрізнює звуки різної висоти.

Водночас зауважимо, що означені позитивні зміни відбуваються за умови, якщо дорослий в попередні місяці постійно спілкувався з дитиною на позитивному тлі. Поява позитивної емоційної голосової реакції дитини на дорослого в цей період, за словами Д. Б. Ельконіна, є підґрунтям виникнення і розвитку нових форм спілкування, зокрема наслідування звуків.

На четвертому місяці спілкування між дорослим і дитиною відбувається вже на тлі голосових реакцій. В цей період збільшується кількість звуків, що їх промовляє дитина, з'являються сполучення звуків приголосного типу «тиль», «ррр», «фр», «співучі звуки» (І. М. Кононова) : «о-о-о-е», «а-е-е-а». У другій половині місяця з'являється гулення, що нагадує спів птахів, булькання, фиркання. Зауважимо, що дорослий не завжди може повторити за дитиною її голосові утвори. Згодом вони зникають і в дітей.

Гулення – це збудження приємного характеру, воно виникає під впливом позитивних емоцій, його необхідно підтримувати і розвивати.

На стадії гулення звуки промовляються під контролем слуху, діти вже прислуховуються до своїх голосових реакцій. Відтепер дорослий може спілкуватися з дитиною на відстані, перегукуватися з ним, викликати звуконаслідування. В кінці четвертого місяця дитина вже сама викликає дорослого на спілкування з допомогою голосових реакцій гукання і гулення. За даними М. М. Кольцової, в чотири місяці з'являється стадія передмовних реакцій, яку автор назвав «треллями» («аль-лє-є-ли-аги-аи» іт. ін.).

За показниками нервово-психічного розвитку дітей першого року життя, що були розроблені М. М. Щеловановим, діти в чотири місяці вже можуть за звуком визначати місце знаходження предмета, знаходити дорослого за звуком або джерело звука.

На п'ятому місяці дитина вже шукає спілкування зі своїми однолітками. Вона підповзає до свого сусіда, посміхається, промовляє окремі звуки (гудить). Якщо дитина побачить дорослого, вона промовляє цілу низку голосових реакцій, що звернені до нього, «закликає» дорослого підійти до неї, довго «гулить», розрізнює тон, з яким до неї звертаються дорослі.

На кінець першого півріччя діти вже розуміють ситуацію годування, купання, укладування спати, міміку й жести.

За даними І. М. Кононової, в період переходу від етапу гулення до белькоту (у віці 5-7 місяців) спостерігається досить велика кількість звуків, що їх промовляють діти без будь-якого зовнішнього стимулу, 30-70% від загальної кількості всіх голосових проявів. У процесі спонтанної голосової активності, за словами автора, між слуховим і мовленнєворуховим аналізаторами встановлюється міцний функціональний зв'язок на базі «звукового вантажа» ще до появи белькоту. Відтак, потрібно створити сприятливе «акустичне середовище» (І. М. Кононова) у групах (чи в сім'ї), навіть, для наймолодших дітей.

На межі 5-6 місяців з'являється белькіт. З фонетичної сторони, белькіт – це найбільш складний голосовий утвір, він нагадує слова – склади, що складаються із складів ма-ма-ма, ба-ба-ба, дя-дя-дя, які рівномірно повторюються.

Ще й сьогодні залишається дискусійним питання, в якому віці з'являється і скільки триває стадія белькоту. Одні вчені стверджують, що белькіт з'являється у 2-3 місяці, інші – в 5-6 місяців.

М. М. Кольцова відзначає появу белькоту в 7-8, 5 місяців, а з 8, 5-9, 5 місяців, за її словами, у дітей з'являється модульований белькіт, коли дитина повторює склади з різноманітною інтонацією [24: 97]. Дослідження вчених (В. І. Бельтюков, А. Д. Салахова), що були проведені в секторі фонетики й акустики інституту дефектології (Росія) з розвитку голосових реакцій у 4 дітей в умовах сім'ї, дали можливість дати більш докладну відповідь на поставлені запитання. Автори пояснюють існуючу різницю у визначенні віку появи белькоту тим, що надзвичайно важко визначати точну межу, яка б розмежовувала белькіт від попередньої стадії гулення. Крім того, за їхніми словами, початок белькоту, як і його завершення, є суто індивідуальним процесом. На підставі експериментальних спостережень автори визначають термін початку стадії белькоту між 4 і 6 місяцями.