Особливості механізмів перцепції міжособистісного спілкування у старшокласників

 

 

 

 

 

Актуальність дослідження. Результати та особливості взаємодії між людьми значною мірою залежать від того, як вони сприймають, розуміють, відтворюють та інтерпретують поведінку одне одного, оцінюють можливості інших учасників спілкування та власні. Процес взаємодії супроводжується взаєморозумінням чи непорозумінням, здібністю чи нездібністю прогнозувати поведінку партнера по спілкуванню. Оскільки людина істота соціальна, то її пізнавальна діяльність реалізується в соціальному контексті.

Осягаючи навколишній світ, пізнаючи соціальне оточення, індивід сприймає, пояснює і відтворює у своєму мисленні різні його соціальні аспекти. Процес соціального пізнання надзвичайно важливий у житті людини та її соціальній взаємодії.

Рання юність – пора важливих інтелектуальних, емоційних, моральних та вольових змін. Міжособистісна взаємодія у цьому віці набуває особливої значущості, оскільки одним з провідних його потреб стає прагнення до близьких особистісних стосунків. У цей період підліток глибше осмислює свої переживання, а також більш адекватно сприймає й оцінює свої якості. Таке рефлексування відбувається на основі знань про інших людей та взаємодії з ними.

Старшокласники переживають інтенсивний розвиток механізмів сприйняття, у них виокремлюється здатність розуміти внутрішній емоційний стан людини. У своїх оцінках старші учні намагаються орієнтуватись на сформовані еталони. Діапазон суджень про об’єкт сприймання визначає внутрішньо прийнятний зразок, який виступає в ролі ідеалізованого образу, і саме на нього свідомо чи несвідомо орієнтується підліток, оцінюючи партнерів по взаємодії.

Проблемою дослідження міжособистісного спілкування займалися як вітчизняні так і зарубіжні психологи, зокрема І. М. Цимбалюк, Л. Е. Орбан – Лембрик, В. В. Москаленко, Н. П. Волкова, Г. М. Андреєва, О. О. Бодальов, Б. Ф. Ломов, О. О Леонтьєв. Що стосується проблематики міжособистісного спілкування, а саме дослідження механізмів сприймання у дітей старшого шкільного віку слід зазначити роботи відомих вітчизняних психологів Л. Е. Орбан – Лембрик, І. М. Цимбалюка, І. С. Кона та інших.

Проте не дивлячись на значний інтерес з боку дослідників до цієї проблеми і відповідні успіхи в цій сфері, проблема міжособистісного спілкування залишається однією з основних і є найменш розробленою проблемою в науковій психології.

У психології під міжособистісним спілкуванням розуміється суб’єкт – суб’єктна взаємодія, яка відбувається між людьми де є спільність інтересів, мети, реалізація потреб, а також досягнення кінцевого результату.

Мета курсової роботи: вивчити механізми перцепції міжособистісного спілкування у старшокласників, відповідно підібрати методологічний інструментарій та дослідити їх особливості.

Об'єкт дослідження: міжособистісне спілкування старшокласників.

Предмет дослідження: особливості механізмів перцепції міжособистісного спілкування у старшокласників.

Для досягнення поставленої мети передбачено постановку та вирішення таких завдань:

1) здійснити огляд психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження механізмів перцепції;

2) розкрити особливості механізмів перцепції міжособистісного спілкування;

3) дослідити механізми перцепції міжособистісного спілкування у старшокласників.

Методи дослідження: У процесі дослідження нами були використані певні методи дослідження: метод спостереження, метод опитування, метод тестування, метод експерименту, метод соціометрії, метод інтерв’ю.

Метод спостереження є одним з емпіричних методів соціально-психологічного дослідження, який виявляється в чуттєвому пізнанні явища чи досліджуваного предмета. Його значення та цінність зумовлена черпанням матеріалу безпосередньо з життя при спостереженні за психічною діяльністю індивідів у взаємодії з іншими, яка виявляється в їхніх рухах, діях, вчинках, висловлюваннях, оцінках. Сутність його полягає в систематичному і цілеспрямованому сприйманні, фіксації психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін за певних умов, аналізу і використання у практичній діяльності.

Метод опитування являється надзвичайно поширеним у соціально-психологічних дослідженнях і використовується для з'ясування, чи розуміють досліджувані конкретні завдання, життєві ситуації, а також з метою отримати інформацію про інтереси, погляди, почуття, мотиви діяльності та поведінку особистості. Опитування ґрунтується на безпосередній (бесіда, інтерв'ю) чи опосередкованій (анкетування) соціально-психологічній взаємодії дослідника й опитуваного (респондента). Бесіда дає змогу одержати інформацію на основі вербальної (словесної) комунікації. За анкетного методу, на відміну від методу бесіди, не обов'язковий особистий контакт. Використовується опитувальний лист, який є сукупністю впорядкованих за змістом і формою запитань.

Метод тестування. За його допомогою встановлюють психологічні якості людини, наявність чи відсутність певних здібностей (дидактичних, комунікативних, організаційних), навичок, умінь. Головним інструментом під час використання цього методу є тест.

Метод експерименту реалізується як організована дослідником взаємодія між досліджуваним чи групою досліджуваних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить. Його перевага полягає у тому. Що дослідник сам ініціює явища, які його цікавлять, а не чекає їх появи. Психологічний експеримент може бути природним і лабораторним.

Метод соціометрії спрямований на опитування кожного учасника малої групи з метою встановлення можливості його участі (неучасті) в певному виді спільної діяльності або ситуації. Кінцеві результати використання соціометрії можуть бути представлені у формі соціоматриць, соціограм, які графічно відтворюють структуру взаємин у групі або соціометричних