Особливості механізмів перцепції міжособистісного спілкування у старшокласників

У процесі взаємодії міжособистісна перцепція виконує ряд важливих функцій, які ускладнюються в міру зростання суб’єкта взаємодії та набувають яскравого вираження у ранньому юнацькому віці: мотиваційну, перцептивно – діагностичну, гностично – орієнтувальну, модифікаційну.

Міжособистісна перцепція старшокласників характеризується суб’єктністю та динамічністю перцептивного образу, який проявляється у повноті – фрагментарності, гнучкості – ригідності відображення, визначається модальністю ставлень, здатністю до емоційного відгукування та нормативними очікуваннями суб’єктів взаємодії. Змістовою характеристикою міжособистісної перцепції виступає спрямованість старшокласника на виокремлення певних характеристик однокласника (суб’єктивних якостей, фізичного вигляду, дій та поведінки), а також їх міри значущості у сприйманні й оцінці об’єкта перцепції.

Важливими чинниками міжособистісного спілкування у ранньому юнацькому віці є здатність до емоційного відгукування і нормативні очікування стосовно поведінки однокласників. Констатовано, що повнота сприймання старшокласників змінюється під впливом емоційно-ціннісного ставлення, типу сприймання групи, соціометричного статусу; спрямованість сприймання, здебільшого, залежить від емоційно – ціннісного ставлення, якостей об’єкта перцепції, його статусу; на гнучкість сприймання здійснюють вирішальний вплив емоційне відгукування та нормативні переваги старшокласників.

В теоретичній частині нашого дослідження ми з’ясували концептуальні підходи до проблеми значення механізмів перцепції у міжособистісному спілкуванні.

Згідно теорії Б. Ф. Ломова спілкування і діяльність нерозривно пов'язані у процесі соціального буття людини. Більше того, між цими процесами існує маса переходів і перетворень. У деяких видах діяльності в якості її засобів і способів використовуються засоби і способи, характерні для спілкування, а сама діяльність будується за законами спілкування (наприклад, діяльність педагога). В іншому разі ті чи інші дії (в тому числі і предметно – практичні) використовуються в якості засобів і способів спілкування, і тут спілкування будується за законами діяльності (наприклад, демонстраційна поведінка, театральна вистава). У діяльності (наприклад, професійної) величезний «шмат» часу, що витрачаються на її психологічну підготовку, становить спілкування, яке не є діяльність в строгому сенсі цього слова, а саме спілкування, так чи інакше пов'язане з виробничими чи іншими відносинами. Тут переплітаються ділові, особисті, міжособистісні та інші відносини людей. Взаємозв'язки між ними в кожному конкретному випадку можуть бути зрозумілі тільки в контексті системної детермінації розвитку людини.

У практичній частині нашого дослідження ми використали певні методики, які дали змогу визначити рівень емпатійності за автором І. М. Юсуповим та провести діагностику міжособистісних стосунків за Т. Лірі.

Згідно показників рівня емпатійних тенденцій, у 92% групи студентів виявлено середній (нормальний) рівень розвитку емпатії, 4% – рівень нижче норми та вище норми теж 4%.

Згідно таблиці 2. 2, де було досліджено типи міжособистісних стосунків виявлено, що 74% вибірки мають характеристики, що не виходять за межі восьми балів, це властиве гармонійним особистостям; 17% респондентів володіють тенденцією до агресивності і 28% – схильні до підкорення. Також нами виявлено, у 7% досліджуваних показники, які характеризують агресивність, на рівні 13-16 балів та у 14% студентів показники характеризуючі підкорення на такому ж рівні, що свідчить про труднощі соціальної адаптації досліжуваних.

Щодо визначення домінування чи дружелюбності можна констатувати, у 40% вибіки переважає дружелюбність (це 11 осіб з 28 загального), 60%, що складає 17 осіб, відповідно показали перевагу домінування у встановленні міжособистісних відносин.

Слід зауважити що, проблема спілкування у нашому сучасному світі є важливою для кожної особистості, а також головною проблемою у дослідженні науки психології. Ефективною щодо коригування міжособистісного сприймання старшокласників є спеціальна програма, спрямована на озброєння знаннями про міжособистісну перцепцію, її чинники та механізми; оволодіння ефективними способами та прийомами вивчення і розуміння старшокласниками інших людей та переосмислення образу «Я».

 

 

1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания // Избранные Психологические труды. В 2 томах. – М., 1980. – т. 1, 230 с., – т. 2, 287с.
2. Брудний А. А. Психологическая герменевтика // А. А. Брудный. – М., 1998. – 336с.
3. Бовалев А. А. «Восприятие и понимание человека человеком» -М. : Наука, 1982. – 271с.
4. Выготский Л. С. Психология развития человека. – М. : Изд-во Смысл; Эксмо, 2005. – 1136 с.
5. Волкова Н. П. Професійно – педагогічна комунікація. Навчальний посібник. Київ. Видавничий центр «Академія», 2006. – 255с.
6. Волошина В. В., Долинська Л. В., Ставицька С. О., Темрук О. В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посібн. 4-те вид. – К. : Каравела, 2013. – 280с.
7. Езова С. А. «Психология общения и межличностных отношений» // Библиотека, 2012. – 11. – С. 25 – 27.
8. Зусін В. Я. «Етика та етикет ділового спілкування» Навч. Посібник 2- ге вид., перероб. і доп. – К. : Центр навч. л – ри, 2005. – 224с.
9. Ковалев Г. А. Теория социально-психологического воздействия. В кн. : Основы социально-психологической теории/Г. А. Ковалев/ Под общей редакцией А. А. Бодалева и А. Н. Сухова. - М., изд. Международной педагогической академии, 1995. – 352с.
10. Кон И. С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. – М. : Просвещение, 1989. – 252 с.
11. Киричук О. В., Роменць В. А. Основи психології: Підручник / За заг. ред. – 4-те вид., стереотип. – К. : Либідь, 1999. – 632 с.
12. Леонтьєв А. А. Психология общения: Учеб пособие. Для студ. высш. учеб. заведений. – 4-е изд. – М. : Смысл; Издат. центр «Академия», 2007. – 368с.
13. Ложкін Г. В., Пов’якель Н. І.