Особливості організації і планування експортно-імпортної діяльності суб'єктів ЗЕД України (за прикладом господарської діяльності Херсонського Управління зовнішніх зносин та ЗЕД)

- розробити та прийняти цільові і регіональні програми розвитку та підтримки підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням;

- впровадити єдину вертикальну систему органів виконавчої влади з питань зовнішньоекономічної діяльності і експорту та імпорту взагалі від Кабінету Міністрів України до обласних, районних державних адміністрацій;

- розробити єдину систему реєстрації та легалізації суб'єктів ЗЕД України;

- удосконалити мережу та підвищити дієвість роботи громадських об'єднань . 

По-третє: формування та розвиток системи фінансової підтримки зовнішньоекономічної діяльності і експорту та імпорту , для чого в першу чергу необхідно: внести зміни та доповнення до Закону України "Про систему оподаткувань" та інші закони, в яких передбачити: скорочення кількості зборів та відрахувань, введення системи патентів для громадян - підприємців (фізичних осіб), звільнення від оподаткування частини прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування суб'єктів ЗЕД. передбачити використання державних кредитних ліній для підтримки зовнішньоекономічної діяльності і експорту та імпорту із зазначенням середнього розміру позики, процентної ставки та секторів кредитування при умові створення нових робочих місць; створите спеціалізовану банківську установу або установи з кредитування малого підприємництва; впровадити порядок кредитування підприємництва комерційними банками під гарантії бюджетних коштів: забезпечити надання підприємствам, що підпадають під державні цільові програми підтримки, державних гарантій, у тому числі у вигляді високо ліквідних державних боргових зобов'язань; впровадити віднесення на собівартість витрат, пов'язаних з формуванням страхового фонду (резерву на покриття можливих витрат) при кредитуванні підприємств; ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування підприємств; впровадити механізм використання незв'язаних іноземних кредитних ліній та гарантій для фінансування цільових програм; визначити чіткий порядок участі донорів і реципієнтів у процесі здійснення міжнародної технічної допомоги.

По-четверте: інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, насамперед: відновити щоквартальну статистичну звітність про діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і експорту та імпорту взагалі, використовуючи метод вибіркового обстеження; розробити методику прогнозування розвитку зовнішньоекономічної діяльності; створити мережу інформаційно-аналітичних центрів підприємництва; проводити необхідну пропагандистську роботу, спрямовану на формування сприятливої громадської думки щодо підприємницької діяльності; організувати підготовку та перепідготовку кадрів через систему бізнес центрів, інкубаторів та техно-парків; запровадити в учбовій програмі навчальних закладів основи підприємницької діяльності та організації зовнішньоекономічної діяльності і експорту та імпорту взагалі.

 

 

Без розвитку методів проектування структур керування ускладнене подальше удосконалювання керування і підвищення ефективності виробництва, тому що:

По-перше; у нових умовах у цілому ряді випадків не можна оперувати старими організаційними формами, що не задовольняють вимогам ринкових відносин, створюють небезпеку деформації самих задач керування;

По-друге, у сфері керування технічними системами. Комплексний підхід до удосконалення організаційного механізму раніше багато в чому був підмінений роботою по впровадженню і використанню автоматизованих систем керування.

По-третє, створення структури повинне спиратися не тільки на досвід, аналогію, звичні схеми й інтуїцію, але і на наукові методи організаційного проектування;

По-четверте, проектування найскладнішого механізму - механізму керування - повинне покладатися на фахівців, що володіють методологією формування організаційних систем.

При розробці принципів і методики проектування структури як набору органів, що відповідають кожній спеціалізованій функції керування воно насамперед включає систему цілей і їхній розподіл між різними ланками.

Сюди відноситься склад підрозділів, що знаходяться у визначених зв'язках і відносинах між собою; розподіл відповідальності. Важливими елементами структури керування є комунікації, потоки інформації і документообіг в організації.

Структуру можна вибирати і зрозуміти тільки при широкому, комплексному підході до змін підприємства і його зовнішнього середовища.

Як показує досвід, процес внесення коректив в організаційну структуру керування повинний передбачати:

Систематичний аналіз функціонування організації і її середовищ з метою виявлення проблемних зон. 

Аналіз може базуватися на порівнянні конкуруючих чи родинних організацій, що представляють інші сфери діяльності; 

Розробку генерального плану удосконалення організаційної структури; 

Гарантію того, що програма нововведень містить максимально прості і конкретні пропозиції по зміні;

Послідовну реалізацію планованих змін. Уведення незначних змін має більші шанси на успіх, ніж зміни великого характеру;

Заохочення підвищення рівня інформованності співробітників, що дозволить їм краще оцінити свою причетність і, отже, підсилить їхню відповідальність за намічені зміни.

До структури керування пред'являється безліч вимог, що відбивають її ключове для менеджменту значення. Вони враховуються в принципах формування ОСУ, розробці яких було присвячено чимало робіт вітчизняних авторів у дореформений період. Головні з цих принципів можуть бути сформульовані в такий спосіб.

1. Організаційна структура керування повинна насамперед відбивати мети і задачі організації, а отже, бути підлеглої виробництву і його потребам.

2. Варто передбачати оптимальний поділ праці між органами керування й окремих працівників, що забезпечує творчий характер роботи і нормальне навантаження, а також належну спеціалізацію.

3. Формування структури керування слід зв'язувати з визначенням повноважень і відповідальності кожного працівника й органа керування, із установленням системи вертикальних і горизонтальних зв'язків між ними.

4. Між функціями й обов'язками, з одного боку, і повноваженнями і відповідальністю з інший, необхідно підтримувати відповідність, порушення якого приводить до дисфункцїї системи керування в цілому.

5. Організаційна