Особливості педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів допоміжної школи

Об’єктом дослідження є: процес самовиховання учнів старших класів допоміжної школи у позакласній виховній роботі.

Предметом дослідження є: зміст, засоби та умови педагогічного керівництва процесом самовиховання учнів старших класів допоміжної школи у позакласній виховній роботі.

Мета дослідження – підвищення ефективності виховного процесу у допоміжній школі шляхом розробки раціональної системи педагогічного керівництва самовихованням і умов його застосування.

Загальна гіпотеза: реалізація спеціального педагогічного керівництва самовихованням розумово відсталих підлітків у позакласній виховній роботі сприятиме зростанню особистісної зрілості учнів та підвищенню рівня їхньої здатності до самовиховання за умови впровадження у виховний процес педагогічної системи, яка:

•структурно і функціонально передбачає поетапну реалізацію цілей виховання за рахунок діагностики та керівництва процесом самовиховання учнів старших класів;

•побудована на теоретичних засадах, що враховують принципи, педагогічні умови, засоби та шляхи формування самовиховання;

•забезпечується методикою педагогічного керівництва самовихованням.

Відповідно до об’єкта, предмета, мети й гіпотези були поставлені такі дослідницькі завдання: 

1.З’ясувати суть, специфіку і механізми самовиховання та можливості педагогічного керівництва цим процесом, здійснити аналіз та узагальнення методів самовиховання.

2. Експериментально дослідити властивості, від яких залежить поява у розумово відсталих старшокласників прагнення і здатності до самовиховання; довести можливість формування здатності до самовиховання учнів старших класів допоміжної школи.

3. Розробити та апробувати методику педагогічного керівництва самовихованням розумово відсталих підлітків у позакласній виховній роботі. 

4. Розробити методичні рекомендації для вчителів, психологів допоміжних шкіл щодо педагогічного керівництва самовихованням розумово відсталих учнів.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано комплекс методів, адекватних досліджуваному питанню, зокрема:

•теоретичні методи: методи аналізу (ретроспективний, порівняльний) для зіставлення та порівняння різних поглядів учених на досліджувану проблему, визначення напрямків дослідження та поняттєво-категоріального апарату; моделювання (розробка моделі педагогічної системи керівництва самовихованням розумово відсталих старшокласників); класифікація та систематизація теоретичних даних (стосовно умов, методів керівництва самовихованням); прогнозування, логічне узагальнення (висновки та рекомендації щодо педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів допоміжної школи);

•емпіричні методи: спостереження за виховним процесом, поведінкою учнів; бесіда; педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий) для вивчення здатності розумово відсталих підлітків до самовиховання, перевірки ефективності системи педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів допоміжної школи; кількісний і якісний аналіз емпіричних даних та їх узагальнення. 

Експериментальна база дослідження: Дослідження проводилось на базі допоміжних шкіл та шкіл-інтернатів України: Заліської (Чернівецька обл.), Чернівецької №3,4, Хотинської (Чернівецька обл.). Всього дослідженням було охоплено 138 підлітків (учні шостих, сьомих, восьмих класів); у дослідженні брали участь 38 вчителів та вихователів, 6 психологів допоміжних шкіл. 

Наукова новизна одержаних результатів:

- уточнено сутність і структуру самовиховання, поглиблено уявлення про внутрішні та зовнішні чинники виникнення і перебігу самовиховання;

- проведено класифікацію методів самовиховання, визначено особливості їх застосування у роботі з розумово відсталими підлітками;

- розроблено показники, критерії та рівні сформованості здатності розумово відсталих підлітків до самовиховання. 

- вперше розроблено методику експериментального дослідження здатності розумово відсталих підлітків до самовиховання та досліджено властивості, які зумовлюють здатність розумово відсталих підлітків до самовиховання.

- одержано нові експериментальні дані щодо особливостей та рівнів здатності розумово відсталих підлітків до самовиховання.

- розроблено і впроваджено науково-методичне забезпечення педагогічного керівництва самовихованням розумово відсталих підлітків.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: обґрунтовано принципи самовиховання учнів старших класів допоміжної школи (забезпечення суспільної спрямованості самовиховання, врахування особистих потреб школярів, поєднання колективного впливу на учнів з індивідуальним підходом до них та ін.), які можуть слугувати основними правилами активізації самовиховання у навчально-реабілітаційних закладах; запропонована класифікація методів самовиховання сприяє формуванню уявлень у педагогів про активізуючі можливості і спрямування того чи іншого засобу самовиховання.

Практичне значення дослідження. Розроблена методика керівництва самовихованням розумово відсталих школярів може використовуватися у навчально-виховному процесі допоміжної школи. Результати дисертаційного дослідження є важливими при створенні програм, посібників зі спеціальної методики виховної роботи для студентів-дефектологів та системи безперервної освіти педагогів-практиків, батьків.

Особистий внесок здобувача полягає в уточненні сутності самовиховання, класифікації його методів та прийомів, у розробці методики визначення здатності до самовиховання, виявленні особливостей її прояву у розумово відсталих учнів, у розробці системи корекційно-виховної роботи, спрямованої на формування здатності розумово відсталих старшокласників до самовиховання.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження на різних етапах його організації обговорювались на Міжнародних та Всеукраїнських наукових та практичних конференціях: „Сучасні технології та індивідуальні методи дослідження проблеми корекційно-компенсаторного навчання і виховання дітей з особливими потребами: методологія, досвід, практика” (м. Київ, 2002), „Психолого-педагогічні проблеми дитинства” (м. Переяслав-Хмельницький, 2003), „Теорія і практика навчання і виховання дітей з обмеженими фізичними і психічними можливостями: інноваційний підхід” (м. Полтава, 2004), „Педагогічне Поділля” (м. Кам’янець-Подільський, 2004), звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів К-ПДУ (м. Кам’янець-Подільський, 2002-2006), на засіданнях кафедр дефектології, реабілітаційної педагогіки, теорії і технологій соціальної реабілітації Інституту соціальної реабілітації та розвитку дитини Кам’янець-Подільського державного університету. 

Публікації. Основний зміст роботи опубліковано у 8 публікаціях із теми дисертаційного дослідження. Серед них 5 наукових статей та тези (3) наукових конференцій у провідних фахових наукових виданнях України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел