Особливості педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів допоміжної школи

У контрольній групі показники значно скромніші: ніхто з досліджуваних не досяг високого рівня прагнення самовдосконалення; 5,28% підлітків, що перебували на середньому рівні, досягли порівняно високого, і лише 3,5% досліджуваних, що перебували на низькому рівні, досягли середнього. 

5,28% учнів експериментальної групи перейшли з порівняно високого на високий рівень глибини „я-образу”. 12,27% учнів, які перебували на середньому і низькому рівнях, перейшли на порівняно високий. 

У контрольній групі з’явився тільки один підліток (1,76%), який перейшов із порівняно високого на високий рівень глибини „я-образу”. І один учень (1,76%) перейшов із середнього рівня на порівняно високий. 

За показником саморегуляції поведінки завдяки педагогічному впливу 3,5% учнів із порівняно високого перейшли на високий рівень. 8,8% учнів, які мали середній та низький рівні, досягли порівняно високого, 15,84% респондентів із низького рівня перейшли на середній.

У контрольній групі ніхто з учнів не досяг високого рівня саморегуляції поведінки. Лише один учень (1,76%) перейшов із середнього рівня на порівняно високий і 14,08% підлітків перейшли з низького рівня на середній. 

Упровадження методики керування самовихованням дозволило 1,76% досліджуваних експериментальної групи перевести з порівняно високого на високий рівень випуклості „я-образу” та 17,55% із середнього та низького рівнів на порівняно високий. 

У контрольній групі учнів із високим рівнем випуклості „я-образу” не виявлено. Один учень (1,76%) перейшов із середнього на високий рівень. 

Якщо до формуючого впливу (див. розділ ІІ) у розумово відсталих підлітків найкраще були сформовані глибина, випуклість „я-образу”, то повторне обстеження показало, що нам вдалося підвищити рівень розвитку й інших властивостей, які обумовлюють здатність розумово відсталих підлітків до самовиховання: прагнення набути позитивних особистісних рис, саморегуляцію поведінки, знання про засоби самовиховання, що свідчить про ефективність запровадженої нами методики педагогічного впливу. 

Розроблені методичні рекомендації щодо педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів адресовані вихователям, учителям допоміжних шкіл, майбутнім олігофренопедагогам.

Реалізація методики керівництва самовихованням має враховувати зовнішні (контингент, рівень інтелектуального розвитку дітей, їх досвід, стан виховної роботи в школі) та внутрішні (педагогічна майстерність учителя, його власний досвід самовиховання) особливості. 

Самовиховання є складним процесом для учнів допоміжної школи. Без спеціального керівництва схильність до нього у розумово відсталих підлітків не проявляється. Необхідною умовою його виникнення в підлітковому віці, який вважається сензитивним для даного виду діяльності, є формування особистісної готовності до самовиховання учнів із початку їхнього навчання у школі. Запровадження методики педагогічного керівництва самовихованням є важливим етапом у формуванні здатності і прагнення учнів займатися самовдосконаленням. 

Мета педагогічного впливу передбачає формування у розумово відсталих підлітків здатності до самовиховання: підвищення рівня уявлень про себе як особистість, стимуляцію прагнення набути позитивних особистісних рис, навчання засобам самовдосконалення, підвищення рівня саморегуляції поведінки. 

Педагогічне керівництво самовихованням учнів допоміжної школи повинно бути систематичним, послідовним і виступати невід’ємною складовою процесу виховання.

У ході проведення педагогічного впливу обов’язковим є дотримання педагогічних умов сприяння самовихованню: побудова суб’єкт - суб’єктних стосунків між педагогом та учнями, самостійна оцінка учнями результатів самовиховання тощо; дотримання основних принципів виховного процесу в допоміжній школі (оптимістичної перспективності виховання, гуманістичної орієнтації виховання та ін.); реалізація принципів керівництва самовихованням (урахування особистих потреб школярів, ефективності рекомендованих засобів самовиховання та ін.), запропонованих А.Я. Аретом, І.Г. Єременко, О.Г. Ковальовим та ін.

Серія занять із керівництва самовихованням розумово відсталих підлітків проводиться у фронтальній та індивідуальній формах у позакласній виховній роботі допоміжної школи. 

Формування особистісної готовності до самовиховання має починатися в молодших класах (розвиток мислення як засобу самопізнання, вивчення лексичного значення слів, що позначають особистісні риси, формування самосвідомості та ін.), а керівництво ним – з початку підліткового віку, який є сензитивним періодом до самовиховання. По закінченню проведення занять слід продовжувати індивідуальну роботу з учнями, яка полягає у наданні консультацій, виправленні помилок їхнього подальшого самовиховання. Таке керівництво має тривати весь період перебування учнів у школі. 

 

 

Теоретико-експериментальне дослідження змісту та умов педагогічного керівництва процесом самовиховання учнів старших класів допоміжної школи у процесі позакласної виховної роботи, дозволило зробити наступні висновки.

1. Аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури засвідчив, що методика виховної роботи у допоміжній школі розроблена на досить високому рівні, однак актуальною і не дослідженою є проблема самовиховання розумово відсталих учнів. Зокрема, проблеми самовиховання розглядалися з точки зору їхньої соціальної адаптації тощо, але саме поняття самовиховання у спеціальній психолого-педагогічній літературі не вивчалося. Не визначені особливості самовиховання розумово відсталих школярів, а відтак і потенційні можливості учнів до цієї діяльності. 

2. Самовиховання є необхідним кінцевим результатом виховання та важливою умовою становлення особистості і полягає у вивченні та аналізі власної особистості; виділенні рис, які потребують корекції та удосконалення; безпосередній діяльності, спрямованій на самовдосконалення, яка здійснюється за допомогою вольового зусилля над собою. 

Вивчення методів, прийомів та груп дій по самовихованню, а також методів психолого-педагогічного впливу на учнів дозволило удосконалити класифікацію методів та прийомів самовиховання, розділивши їх на групи: І група методів та прийомів самовиховання, спрямованих на усвідомлення „я-реального”, ІІ група – методи та