Особливості педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів допоміжної школи

У другому розділі – „Аналіз можливостей самовиховання розумово відсталих підлітків” – розкрито методику та результати констатуючого етапу дослідження, здійснено аналіз та оцінку здатності учнів старших класів допоміжної школи до самовиховання. Під час дослідження вивчались глибина та випуклість „я-образу”, наявність прагнення набути позитивних особистісних рис, знання та вміння використовувати засоби самовдосконалення, здатність до саморегуляції поведінки розумово відсталих підлітків.

Вивчення особливостей прояву названих властивостей надає можливість оцінити здатність розумово відсталих підлітків до самовиховання. 

Враховуючи критерії по кожній із властивостей, що обумовлюють здатність до самовиховання, було визначено рівні виразності здатності до самовиховання у розумово відсталих підлітків (табл.1).

У розумово відсталих підлітків порівняно краще є сформованими такі властивості, як глибина, випуклість „я-образу”, гірше – прагнення набути позитивних особистісних рис, знання про засоби самовдосконалення та саморегуляція поведінки. 

Аналіз здатності учнів старших класів допоміжної школи до самовиховання свідчить про необхідність та доцільність розробки і запровадження спеціального педагогічного керівництва самовихованням у позакласній виховній роботі, метою якого буде підвищення рівня самоусвідомлення підлітків, стимулювання в учнів прагнення викорінити негативні та набути позитивних особистісних рис, забезпечення знань школярів про засоби самовдосконалення, підвищення рівня саморегуляції поведінки.

У третьому розділі – „Педагогічне забезпечення самовиховання розумово відсталих підлітків” – висвітлюється методика та результати формуючої частини експерименту, надані методичні рекомендації педагогам щодо керівництва самовихованням учнів старших класів допоміжної школи.

В основу методики формуючого експерименту покладено розуміння сутності, показників та етапів становлення самовиховання, особливості здатності розумово відсталих учнів до самовиховання, добір адекватних меті формування педагогічних засобів.

Мета педагогічного впливу передбачає: 1) формування у розумово відсталих підлітків здатності до самовиховання: поглиблення уявлень підлітків про себе як особистість, стимуляцію прагнення набути позитивних особистісних рис, навчання засобам самовдосконалення, підвищення рівня саморегуляції поведінки; 2) визначення особливостей процесу педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів.

Організація керівництва самовихованням учнів 6-8 класів допоміжної школи представлена у вигляді проведення серії занять, який складається з трьох етапів:

І етап. Актуалізація потреби учнів у самопізнанні та самовихованні. 

Метою першого етапу було формування у підлітків прагнення до вивчення власної особистості, своїх позитивних і негативних рис та підведення їх до визначення суперечностей у їхньому „я-реальному” та „я-ідеальному” та усвідомлення необхідності змінитися на краще. 

Для досягнення поставленої мети проводились зустрічі з підлітками, на яких створювались умови для вільного, невимушеного спілкування, читання художньої літератури та обговорення її змісту. 

На першому етапі застосовувались такі засоби самовиховання як бесіда, моделювання конфліктних ситуацій, вивчення „Правил самовиховання” та ін. 

ІІ етап. Формування навичок самовиховання. 

Метою другого етапу було підведення підлітків до висновків щодо наявності негативних і позитивних рис у їхній особистості, формування знань, умінь і навичок самовиховання. 

Виходячи з того, що будь-яка діяльність розумово відсталих підлітків вимагає керівництва і постійного стимулювання, на даному етапі проводилась серія занять, що полягала у поглибленні самопізнання, формуванні навичок самовиховання і прояву бажаних рис особистості у повсякденному житті. На ІІ етапі застосовувались: робота з щоденниками самовиховання; етична бесіда; моделювання конфліктних ситуацій із подальшим обговоренням; самонавіювання; надання практичних рекомендацій щодо самовиховання, накладення стереотипів поведінки „я-ідеального” на поведінку в повсякденному житті.

ІІІ етап. Подальше стимулювання самовиховання. 

Метою ІІІ етапу було вироблення у підлітків позитивного стійкого прагнення до самовиховання.

На даному етапі, аналізуючи особливості власної поведінки, підлітки порівнювали дані із попередніми записами у щоденниках і відмічали зміни, які відбулися з ними завдяки самовихованню. Учні складали програму самовиховання на майбутнє. При складанні такої програми надавалась індивідуальна допомога учням у визначенні самозобов’язання та засобів, за допомогою яких вони будуть виховувати в собі бажані риси. Основними засобами виступали самоаналіз, самовизначення, самозобов’язання.

Особливістю педагогічного керівництва самовихованням учнів старших класів допоміжної школи є те, що всі засоби самовиховання застосовувались учнями під керівництвом педагога. Недієвими у роботі з розумово відсталими учнями виявились такі засоби самовиховання як само примушування, самонаказ.

Формуючим експериментом було охоплено 114 учнів (57учнів – контрольна група і 57учнів – експериментальна група) допоміжних шкіл та шкіл-інтернатів України: Заліської (Чернівецька обл.), Чернівецької №3,4, Хотинської (Чернівецька обл.).; до керівництва самовихованням учнів були залучені 12 учителів та вихователів, 3 психологи допоміжних шкіл. 

Результати формуючого експерименту показали позитивні зміни кожної з властивостей, що обумовлюють здатність до самовиховання (табл.2).

За всіма властивостями і в експериментальній, і в контрольній групах зменшилась кількість підлітків із низьким рівнем. Це свідчить про позитивну динаміку особистісного розвитку учнів допоміжної школи. Разом з тим, зміни в експериментальній групі виявилися набагато суттєвішими.

Найбільші зрушення відбулися в засвоєнні учнями засобів самовдосконалення. Завдяки проведеній роботі 8,8% підлітків із середнього рівня перейшли на порівняно високий і високий. 21,44% учнів перейшли з низького рівня на середній та порівняно високий. Для порівняння: в контрольній групі лише 3,5% учнів, які мали низький рівень знань про засоби самовдосконалення, досягли середнього рівня.

За показником прагнення набути позитивних особистісних рис із