Особливості пізнавальної сфери дитини в ранньому та підлітковому віці

Для підлітка таке новоутворення, як соціальний простір, з'являється в реальності спілкування, а також у самостійно існуючій у ній реальності обов'язків і прав. Спілкування для підлітка – винятково значима діяльність і умови буття, що мають для нього особливий зміст. Зміст спілкування відбитий у специфіці вербальної мови підлітків і у невербальних мовних формах. Мовна культура підлітків містить прагнення до декількох тенденцій:

опанувати системою словесних і невербальних знаків, які утворюють мову, що виступає у значенні рідної культури;

опанувати системою словесних і невербальних знаків, які утворять мову підліткової субкультури;

розвинути у собі здатність оперувати в соціальному просторі серед реальних людей (однолітків і дорослих) значеннями сучасної (а іноді і минулої) системи словесних знаків, надаючи окремим значенням унікального змісту і, тим самим, стверджуючи себе як неповторну особистість.

Звичайно, опановуючи значеннями мови, підліток зазнає надзвичайних труднощів, які можуть приводити його до розпачу, однак він знову і знову проривається у реальність соціального простору, що виражається багатьма рівнями мовної культури. При цьому одні підлітки легко припиняють спроби проникнути у верхні поверхи значень мови, знецінюючи незрозумілі для них змісти, інші ж прагнуть проникнути у різноманіття світу значень духовної культури людства і надати їм своїх індивідуальних змістів.

Варто спеціально вказати на певне «залипання» частини підлітків у марнослів'ї і лихослів'ї. Реалізуючи потребу у спілкуванні, деякі підлітки, щоб утримати увагу співрозмовників, затівають суєтні, безглузді бесіди, не контролюючи хід своїх думок і не маючи кінцевої мети – про що і заради чого вони говорять. Цей спосіб спілкування через говоріння і заради говоріння може стати негативною звичкою і залишитися у побуті дорослої людини. Також у побут спілкування дорослої людини може ввійти і лихослів'я.

Мовна культура кожного нового покоління підлітків може бути показником загального розвитку духовності нації. Ця проста думка доступна розуму і духовному ладу підлітків – важливо тільки вчасно довести її до їх свідомості.

Особливе значення і зміст знаходять для підлітків усвідомлення обов'язків і прав, які існують у соціальному просторі відносин дорослих і окремо – у підлітковій субкультурі.

Крім розширення фізичного життєвого простору, підлітковий вік стає періодом, коли людина починає свідомо формулювати свої ціннісні орієнтації. Підліток прагне бути соціально орієнтованим, бути «як всі» у відношенні до нормативної поведінки. У той же час він прагне утвердити свою унікальність, бути «кращим, ніж інші», наполягає на тому, щоб його «не плутали з іншими». Поєднання двох тенденцій – бути «як всі», тобто, вміти додержуватися нормативної поведінки і водночас бути «іншим», ніж всі, створює для підлітка значну напруженість при виборі своєї поведінки. Підліток нерідко стає прихильником асоціальної поведінки, яка утверджує його у власних очах.

Порушення підлітками нормативної поведінки у спілкуванні – явище досить нерідке. Порушення підлітками нормативної поведінки у предметному світі і у природі розповсюджене також досить широко. У предметному світі (серед речей, які оточують нас) і в природі можна спостерігати підлітковий вандалізм: руйнування і знищення предметів, рослин, тварин.

Входження у соціальний простір при розвинутій рефлексії дозволяє підлітокові проникнути у глибини своєї індивідуальності. Одні підлітки починають тяжіти до існування всередині захисного групового «Ми», інші – до автономності не тільки у зовнішньому, але й у внутрішньому світі. Тонкі підліткові рефлексії, відбиті в автобіографічних документах, відкривають різноманіття позицій підлітків у відношенні до нормативності соціального простору і особливостей свого внутрішнього світу.

Одні підлітки тяжіють до групового конформізму, для інших таке пристосування неможливо, одні можуть пристосуватися до навколишнього світу і при цьому намагаються робити свій вибір у житті, інші ж ховаються від реального соціального простору в уявлюваний світ. Для підлітка соціальний простір лише відкриває потенціал його майбутніх можливостей: підйом або падіння, оволодіння системою обов'язків і прав або перетворення на залежну соціальну одиницю (або асоціального суб'єкта).

Робота з підлітками показує їх високу сензитивність до спілкування і взаємодії з системою прав і обов'язків. Підлітки зорієнтовані на розвиток у собі почуття відповідальності за себе й інших, на необхідність самостійного вибору у повсякденному житті, в екстремальних ситуаціях, а також на здійснення цивільного вибору.

Підлітковий вік – період, коли людина виростає з дитинства у новий стан, переживає початок становлення своєї особистості. Саме в підлітковому віці (у період з 12-13 до 15-16 років) починає проявлятися тенденція до особистісного розвитку, коли сам підліток, рефлексуючи на себе, докладає зусиль до становлення як особистості. У цей період відбувається явна інтенсифікація розвитку психічних новоутворень одночасно у двох напрямках:

прагнення до освоєння і оволодіння всім діапазоном соціального простору (від підліткових груп до політичного життя країни і міжнародної політики) ;

прагнення до рефлексії на свій внутрішній, інтимний світ (через самозаглиблення і відокремлення від однолітків, близьких, всього макросоціуму).

При цьому важливо відзначити, що у підлітковому віці намічається ще більший, ніж у дитинстві, розрив у тому, як різні підлітки проходять шлях від природної інфантильності дитинства до поглибленої рефлексії і вираженої індивідуальності особистості. Саме тому одні підлітки (незалежно від паспортного віку і росту) справляють враження малих дітей, а інші – інтелектуально, морально і політично розвинених людей. Тому ми і спостерігаємо цей типовий для нашого часу, для нашої культури поділ діапазону вікового спектру на два рівні, де на нижньому розташовуються інфантильні діти, підлітки за віком, а на верхньому – ті, хто символізує своїми психічними і соціально-політичними новоутвореннями потенційні можливості віку. Саме ці підлітки демонструють здатність не бути поглиненими суспільством, входити в нього з пристрастю підліткового віку і не давати суспільству керувати ними на свій розсуд. Одержуючи від суспільства масові шаблони в оцінці національних, політичних, релігійних або атеїстичних ідей, такий підліток може досить успішно орієнтуватися у цінностях і, маючи розвинуту рефлексію, свідомо шукати власне рішення на будь-яку соціально значиму проблемну ситуацію.

У підлітковому віці у багатьох дітей з’являється ще одне психічне новоутворення – вони починають прагнути ствердити себе як лідерів. Підлітки, готові до соціально-політичної рефлексії, стають практичними лідерами, вони виступають як зразок для інфантильних однолітків і позитивно впливають на їх орієнтацію і просування у процесі навчання. Власне кажучи, ці підлітки і є лідерами. Лідерство – це здатність людини з відкритою свідомістю рефлексувати і відповідно впливати на людей, перетворюючи їх на однодумців, направляючи їх зусилля на досягнення загальних значимих цілей. На вершині свого розвитку лідер формує у відповідальне відношення до себе, інших людей, природи і предметному світу. У контексті цього визначення для підлітків гостро виступає феномен взаємодії «Ми» і «Я». Підліткове «Ми» і підліткове «Я» нерідко протистоять у рамках самосвідомості, що проявляється у мотивах, окремих учинках і нерідко в загальній лінії поведінки. «Ми» – це здатність до ідентифікації з іншими, це вміння злитися з усіма в емоційних ситуаціях і у ситуаціях соціального вибору, вміння відрефлексувати себе як частину цілого, здатність отримати радість від перебування в конкретній спільності.

«Я» підлітка – це здатність до відокремлення від інших, вміння залишитися наодинці з собою, вийти з ситуації групової об’єднаності, це вміння вміння відрефлексувати себе як унікальну, ні на кого не схожу особистість, здатність знайти радість від перебування у співтоваристві з самим собою. «Ми» і «Я» – соціальне загальне і соціальна індивідуальне, – дві іпостасі людської сутності, які у розвиненій особистості представлені досить повно і унікально. Підліток прагне пізнати і пережити обидві іпостасі і знайти себе між цими двоєдиними полюсами.

 

 

Давыдов В. В., Драгунова Т. В., Ительсон Л. Б., Петровский А. В. Возрастная и педагогическая психология: уч. для студентов пед. институтов. – М. : Образование, 1989. – 288 с.

Дубровина И. В., Лисина М. И. Возрастные особенности психического развития детей. – М. : АПН СРСР, 1982. – 164 с.

Кулагина И. В. Возрастная психология. – М. : Эксмо, 1997. – 630 с.

Немов Р. С. Психология: учебник для студентов высш. пед. учеб. заведений. – М. : Владос, 1994. – 573 с.

Хрестоматия по возрастной и педагодической психологии / под ред. И. Ильясова, В. Ляудис. – М. : Вече, 1981. – 710 с.