Особливості пізнавальної сфери дитини в ранньому та підлітковому віці

3. Таким чином, вона штучно підтримує те, що Р. Бенедікт назвала розривом між статусом дитини і статусом дорослого, без наділення цієї диференціації більш високим змістом, який виникає з наведеного прикладу.

4. Вона демонструє непохитну ворожість до будь-якого вільного вираження наївних форм почуттєвого і сексуального задоволення з боку своїх дітей і досить ясно дає зрозуміти, що їх батько, з його сексуальними домаганнями, смертельно їй набрид. Однак сама, очевидно, зовсім не збирається з віком жертвувати такими зовнішніми знаками сексуальної конкуренції, як занадто молодіжне вбрання, ексгібіціонізм і макіяж. При цьому у неї розвивається інтерес до сексуальних проявів у книгах, фільмах і розмовах.

5. Вона вчить стриманості і самоконтролю, але сама не здатна обмежити споживання зайвих калорій хоча б для того, щоб одягати той одяг, якому вона надає перевагу.

6. Вона очікує, що її діти не будуть давати собі ніяких поблажок, тоді як сама іпохондрично стурбована власним благополуччям.

7. Вона стоїть стіною за вищі цінності традицій, хоча сама не хоче ставати «бабусею». Насправді вона смертельно боїться того статусу, який у минулі часи був результатом насиченого життя, а саме статусу бабусі.

Мабуть, цього буде досить, щоб показати: негативна «матір» – це образ жінки, у життєвому циклі якої залишки інфантильності поєднуються з ранньою старістю, яка витісняє середній діапазон жіночої зрілості, у результаті чого вона стає егоцентричною і відсталою. Фактично як жінка і як мати вона не довіряє своїм власним почуттям, навіть її гіперстурбованість викликає замість довіри міцна недовіру.

Німецька ментальність виділяє образ «німецького батька», який виступає у ролі глави і тирана, відданої державі людини. Відчуженість і суворість «німецького батька» традиційно відроджуються з історії культури.

Слов’янська ментальність полягає у неоднозначності образів батьків – адже слов’яни надзвичайно поширені у різних паралелях і меридіанах сходу і заходу північних і південних широт, у різних етнічних (більше 300) і релігійних громадах.

Різні стилі батьківського спілкування і виховання дають можливість уявити варіанти умов, які створюються для підлітків батьківськими сім’ями і шкільними вчителями. Саме розмаїтість стилів, яку одержує підліток у щоденному спілкуванні з дорослими, навчає його стратегіям спілкування у реальній взаємодії людей.

У підлітковому віці, як відомо, спілкування з однолітками набуває виняткового значення. У відносинах вихідної вікової рівності підлітки відпрацьовують способи взаємин, проходять особливу школу соціальних відносин. У своєму середовищі, взаємодіючи один з одним, підлітки вчаться рефлексії на себе і однолітка. Взаємна зацікавленість, спільне розуміння навколишнього світу і один одного стають самоцінними. Спілкування виявляється настільки привабливим, що діти забувають про уроки і домашні обов'язки. Зв'язки з батьками, настільки емоційні у дитячі роки, стають не настільки безпосередніми. Підліток тепер менше залежить від батьків, ніж у дитинстві. Свої справи, плани, таємниці він довіряє вже не батькам, а знайденому другові. При цьому у категоричній формі відстоює право на дружбу зі своїм однолітком, не терпить ніяких обговорень і коментарів з приводу не тільки недоліків, але й достоїнств товариша. Обговорення його особистості у будь-якій формі, навіть у формі похвали, сприймається як замах на його право вибору, його свободу. У відносинах з однолітками підліток прагне реалізувати свою особистість, визначити свої можливості у спілкуванні. Щоб здійснювати ці прагнення, йому потрібні особиста свобода і особиста відповідальність, і він відстоює цю особисту свободу як право на дорослість. При цьому стосовно батьків підліток, як правило, займає негативну позицію.

Успіхи у середовищі однолітків у підлітковому віці цінуються найбільше. У підліткових об'єднаннях, залежно від загального рівня розвитку і виховання, стихійно формуються свої кодекси честі. Звичайно, у цілому норми і правила запозичуються з відносин дорослих, однак при цьому суворо контролюється те, як кожний відстоює свою честь, як здійснюються відносини з погляду рівності і свободи кожного. У таких групах високо цінуються вірність, чесність і караються зрадництво, порушення даного слова, егоїзм, жадібність і т. д.

Нормативність у підліткових групах формується стихійно, контроль за нею здійснюється у максималістських формах. Якщо підліток підвів, зрадив, покинув, він може бути побитий, йому можуть оголосити бойкот і залишити на самоті. Підлітки суворо оцінюють однолітків, які у своєму розвитку ще не досягли рівня самоповаги, не мають власної думки, не вміють відстоювати свої інтереси. Перераховані підліткові орієнтації у спілкуванні, звичайно ж, у цілому збігаються з орієнтациями дорослих, однак оцінка вчинків однолітків іде більше максималістично і емоційно, ніж у дорослих.

При всій орієнтації на утвердження себе серед однолітків підлітки відрізняються крайнім конформізмом у підлітковій групі. Один залежить від усіх, прагне до однолітків і часом готовий виконати те, на що його підштовхує група. Група створює почуття «Ми», яке підтримує підлітка і зміцнює його внутрішні позиції. Дуже часто підлітки для посилення цього «Ми» використовують автономну групову мову або автономні невербальні знаки, у цьому віці підлітки починають носити одного стилю і вигляду одяг, щоб підкреслити свою причетність до групи.

У неформальних підліткових об'єднаннях формується (або запозичується зі старших за віком угруповань) своєрідний сленг або арго – слова або вирази, які вживаються певними віковими групами і