Особливості пізнавальної сфери дитини в ранньому та підлітковому віці

У зв'язку з легкою ранимістю підлітка для дорослого дуже важливо знайти форми налагодження і підтримки цих контактів. Підліток відчуває потребу поділитися своїми переживаннями, розповісти про події свого життя, але самому йому важко почати настільки близьке спілкування.

Велике значення у цей період мають однакові вимоги до підлітка у сім’ї. Сам він більше претендує на певні права, ніж прагне до прийняття на себе обов'язків. Якщо підліток відчує, що від нього багато чого очікують, він може намагатися ухилитися від виконання обов'язків під прикриттям найбільш «доброго» дорослого, тому для освоєння підлітком нової системи відносин важлива аргументація вимог, які виходять від дорослого, просте ж нав'язування вимог, як правило, відкидається.

У випадках, коли дорослі ставляться до підлітків як до маленьких дітей, останні виражають протести у різних формах, проявляють непокору з метою змінити сформовані раніше відносини, і дорослі поступово, під впливом домагань підлітків, змушені переходити до нових форм взаємодії з ними. Цей процес далеко не завжди проходить безболісно, тому що на сприйняття дорослими підлітків як підлеглих і залежних від них впливає безліч факторів. Серед них необхідно виділити економічний фактор (підліток матеріально залежний від батьків) і соціальний (підліток зберігає соціальний стан учня). У результаті між підлітками і дорослими можуть виникати конфлікти.

Спілкування підлітка багато в чому обумовлюється мінливістю його настрою. Протягом невеликого проміжку часу він може змінюватися на прямо протилежний, що веде до неадекватності реакцій підлітка. Так, реакція емансипації, яка проявляється у прагненні звільнитися з-під опіки старших, може приймати під впливом моменту такі крайні форми вираження, як втечі з дому.

Нестійкість підлітка, невміння вчинити опір тиску з боку дорослих найчастіше ведуть до «уникнення» ситуації. Поведінка підлітка також, певною мірою, характеризується дитячими реакціями. При надмірних очікуваннях від підлітка, пов'язаних з непосильними для нього навантаженнями, або при зменшенні уваги з боку близьких може виникати реакція опозиції, яка характеризується тим, що підліток різними способами намагається привернути увагу, переключити її з когось іншого на себе.

Характерними для підліткового віку є імітації. Найчастіше імітується поведінка значимого дорослого, який досяг певного успіху, причому в першу чергу звертається увага на зовнішню сторону. При недостатній критичності і несамостійності в судженнях такий зразок для наслідування може вплинути на поведінку підлітка. Порівняно рідко проявляється негативна імітація, коли певна людина обирається як негативний зразок. Найчастіше це буває хтось із батьків, які заподіяли багато неприємностей і образ підліткові.

Слабкість і невдачливість у якійсь одній області підліток прагне компенсувати успіхами в іншій, причому порівняно часто зустрічаються форми гіперкомпенсації, коли для самореалізації обирається область діяльності, яка представляє найбільші труднощі.

У ряді випадків позиції дорослих стосовно підлітка несприятливі для його розвитку. Так, авторитарна позиція стосовно підлітка може стати умовою, яка спотворює його психічний і соціальний розвиток. Проблеми авторитарного стилю – це не тільки проблема відносин дітей і батьків. За цим стоїть стиль відношення підлітка до інших людей. Якщо, як йому здається, він не буде покараний, підліток з авторитарної родини звичайно жорстко спілкується з однолітками, виражає неповагу до дорослих, явно демонструє свою волю, порушуючи норми поведінки у громадських місцях. Зі сторонніми людьми такий підліток або безпомічно сором’язливий (говорить тихим голосом, опускає очі), або неповажний. У той же час у сім’ї з благополучними відносинами підліток уже здатний відповідати суспільним очікуванням у сфері спілкування і бути досить прогнозованим.

Дефіцит уваги, турботи і керівництва, формалізм дорослих болісно сприймаються підлітком. Він почуває себе зайвим, оскільки є джерелом турбот. Підліток у подібних випадках звичайно починає жити своїм таємним життям.

Надмірна опіка і контроль, необхідні на думку батьків, також часто приносять негативні наслідки: підліток виявляється позбавленим можливості бути самостійним, навчитися користуватися волею. У цьому випадку у нього активізується прагнення до самостійності. Дорослі ж нерідко реагують на це жорсткістю контролю, ізоляцією своєї дитини від однолітків, а в результаті протистояння підлітка і батьків лише зростає.

Надмірне заступництво, прагнення звільнити підлітка від труднощів і неприємних обов'язків приводять до дезорієнтації, нездатності до об'єктивної рефлексії. Дитина, яка звикла до загальної уваги, рано або пізно потрапляє у кризову ситуацію. Неадекватно високий рівень домагань і потреба в увазі не поєднуються з малим досвідом подолання складних ситуацій.

Разом з тим багато підлітків прагнуть уникати конфліктів, намагаючись приховати недозволені вчинки, а прагнення до явних конфліктів з батьками проявляється порівняно рідко. Скоріше використовуються зовнішні форми відстоювання своєї незалежності, такі, наприклад, як зухвалість у спілкуванні. Підлітка може приваблювати ореол зухвалості як символ його особистої волі, однак насправді підліток сензитивний до культурних очікувань його поведінки відносно до батьків.

У кожній культурі є домінуючий образ батьків, який, у свою чергу, контролює позиції матері і батька відносно до дитини. Так, американська ментальність виділяє негативний образ «матері», який Е. Еріксон розпізнає за рядом ознак як історично сформований феномен.

Ознаки негативної «матері» за Е. Еріксоном:

1. «Мати» – незаперечний авторитет у питаннях моральності у своєму будинку і (через клуби) у своїй громаді, проте вона так чи інакше дозволяє собі залишатися егоїстичною у своїх вимогах і інфантильної у своїх емоціях.

2. У будь-якій ситуації, де ця