Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
36
Мова:
Українська
також вдосконаленню рухового аналізатора, органів чуття.
Освітні завдання передбачають формування у дітей рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей; ролі фізичних вправ в його життєдіяльності, способах зміцнення власного здоров'я. Завдяки пластичності нервової системи у дітей рухові навички формуються порівняно легко. Більшість їх (повзання, біг, ходьба, ходьба на лижах, катання на велосипеді та ін.) діти використовують в повсякденному житті як засіб пересування. Рухові навички полегшують зв'язок з довкіллям і сприяють її пізнанню: дитина, повзаючи сам, наближається до тих предметів, які його цікавлять, і знайомиться з ними. Правильне виконання фізичних вправ ефективно впливає на розвиток м'язів, зв'язок, суглобів, кісткової системи. Рухові навички, сформовані у дітей дошкільного віку, складають фундамент для їх подальшого вдосконалення в школі і дозволяють надалі досягати високих результатів в спорті. В процесі формування рухових навичок у дітей виробляється здатність легко опановувати складніші рухи і різні види діяльності, що включають ці рухи (трудові операції). Об'єм рухових навичок за віковими даними знаходиться в програмі. У дошкільнят необхідно сформувати навички виконання стройових, загально розвиваючих вправ, основних рухів, спортивних вправ. Крім того, слід навчити дітей грати в спортивні ігри (городки, настільний теніс) і виконувати елементи спортивних ігор (баскетбол, хокей, футбол і так далі). У цьому віці набуває важливого значення засвоєння первинних навичок особистої і громадської гігієни (миття рук, турбота про костюм, взуття і так далі). Отримані знання дозволяють дітям займатися фізичними вправами більше усвідомлено і повноцінніше, самостійно використати засоби фізичного виховання в дитячому саду і сім'ї.
Виховні завдання спрямовані на різнобічний розвиток дітей (розумове, моральне, естетичне, трудове), формування у них інтересу і потреби до систематичного зайняття фізичними вправами. Система фізичного виховання в дошкільних установах будується з урахуванням вікових і психологічних особливостей дітей.
Перші сім років життя дитини характеризуються інтенсивним розвитком усіх органів і систем. Дитина народжується з певними успадкованими біологічними властивостями, у тому числі і типологічними особливостями основних нервових процесів (сила, урівноваженість і рухливість). Але ці особливості складають лише основу для подальшого фізичного і психічного розвитку, а визначальним чинником з перших місяців життя є довкілля і виховання дитини. Тому дуже важливо створити такі умови і так організувати виховання, щоб було забезпечено бадьорий, позитивно емоційний стан дитини, повноцінний фізичний і психічний розвиток.
Фізичне виховання сприяє здійсненню естетичного виховання. В процесі виконання фізичних вправ слід розвивати здатність сприймати, відчувати естетичне задоволення, розуміти і правильно оцінювати красу, витонченість, виразність рухів. Діти також опановують трудові навички, пов'язані з устаткуванням приміщення (облаштування ями з піском для стрибків в довжину, заливка катка і так далі).
Метою фізичного виховання є формування у дітей навичок здорового способу життя. Для вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку використовуються: гігієнічні чинники, природні сили природи, фізичні вправи та ін. Повноцінне фізичне виховання досягається при комплексному застосуванні усіх засобів, оскільки кожне з них по-різному впливає на організм людини. Гігієнічні чинники (режим зайняття, відпочинку, живлення, сну і так далі) складає обов'язкова умова для вирішення завдань фізичного виховання.
Вони підвищують ефективність дії фізичних вправ на організм тих, що займаються. Наприклад, зайняття фізичними вправами краще сприяє розвитку кісткової і м'язової системи. Чистота приміщень, фізкультурного інвентаря, іграшок, одягу, взуттю служать профілактикою захворювань. Гігієнічні чинники мають і самостійне значення: вони сприяють нормальній роботі усіх органів і систем. Наприклад, регулярне і доброякісне живлення позитивно впливає на діяльність органів травлення і забезпечує своєчасну доставку іншим органам необхідними поживними речовинами, тобто сприяє нормальному зростанню і розвитку дитини. Повноцінний сон забезпечує відпочинок і підвищує працездатність нервової системи. Правильне освітлення попереджає виникнення захворювання очей. Дотримання твердого режиму дня привчає до організованості, дисциплінованості і так далі. Природні сили природи (сонце, повітря, вода) посилює позитивний вплив фізичних вправ на організм, і підвищують працездатність людини. В процесі зайняття фізичними вправами на повітрі при сонячних випромінюваннях або у воді (плавання) виникає позитивні емоції, підвищуються функціональні можливості окремих органів і систем організму (більше споживається кисню, посилюється обмін речовин і так далі). Природні сили природи можуть використовуватися і як самостійний засіб. Вода застосовується для очищення шкіри, механічної дії.
На тіло людини. Повітря з лісів, садів, парків, що містить особливі речовини фінтоціди, сприяють знищенню мікробів, збагачує кров киснем, благотворно впливає на організм людини. Сонячні промені сприяють відкладенню вітаміну Д під шкірою, вбиває різні мікроби і охороняє людину від захворювання РАХІТ. Для різнобічного впливу на організм слід приймати усі природні сили природи, доцільно поєднуючи їх.
Фізичні вправи – основний специфічний засіб фізичного виховання того, що робить на людину різнобічна дія. Вони використовуються для вирішення завдань фізичного виховання: сприяють здійсненню розумового, трудового, а також є засобом лікування при багатьох захворюваннях.
Рухи, фізичні вправи вважаються специфічним засобом фізичного виховання. Рухова активність – біологічна потреба організму, від міри задоволення якої залежить здоров'я дітей, їх фізичний і загальний розвиток.
Під фізичними якостями і здібностями ми розуміємо такі якості і здібності, які характеризують його фізичний стан, це – передусім стан його морфо функціонального розвитку: конституція його організму і фізіологічні функції останнього. До числа ознак, що характеризують конституцію організму, відносяться, зокрема, такі показники його статури, як зростання, вага, коло