Особливості розвитку гігієни дітей дошкільного віку

Важлива характеристика особи її спрямованість, система провідних мотивів в поведінці. Мотив – спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреби людини, що відбивають вимоги внутрішнього середовища організму або зовнішніх умов життя і спонукають його до активності. Рухова діяльність сприяє формуванню однієї з важливих потреб людини – в здоровому способі життя. Вона є відношенням людини до власної діяльності, що підтримує і зміцнюючи його здоров'я. Здоров'я дитини, з якою в смисловому відношенні пов'язаний термін: здоровий спосіб життя, – показник рівня розвитку суспільства, в якому він живе.

Потреба в здоровому способі життя необхідно формувати з дитинства, коли організм пластичний і легко піддається діям довкілля. У дітей зміцнюється бажання бути здоровим, вирости красивим, активним, уміти обслужити і поводитися так, щоб не завдати шкоди собі і іншим. За допомогою дорослого дитина усвідомлює: для того, щоб бути здоровим, треба щодня виконувати фізичні вправи, загартовуватися, робити зарядку, дотримуватися режиму дня, є здорову їжу, стежити за чистотою довкілля і приміщення, а також дотримуватися правил гігієни.

На зайнятті фізичними вправами діти отримують елементарні уявлення про будову власного тіла, функції і призначення внутрішніх органів і систем організму. Через систему спеціальних вправ і ігор діти знайомляться з ознаками здоров'я (правильна осанка, хода), вчаться захищатися від мікробів, уникати небезпечних місць, при необхідності робити собі і іншим елементарну допомогу. Чим швидше дитина усвідомлює необхідність свого безпосереднього залучення до багатств фізичної культури, тим швидше у нього сформується важлива потреба, що відбиває позитивне відношення і інтерес фізичній стороні свого життя.

У дошкільному віці починає складатися самооцінка – найбільш складний продукт розвитку свідомості дитини, особи самої себе, що проявляється в оцінці. Основними чинниками формування самооцінки визнаються: власна активність особи, оцінка навколишніх людей, уміння правильно оцінювати дії інших. На ранніх етапах формування самооцінка дошкільника є відображенням оціночних суджень оточення, передусім дорослих. Формування самооцінки в процесі рухової діяльності припускає: привертання уваги дитини до художнього образу, «картини світу» природи, що оточує його; до здатності створювати власний художній образ – «образ красивого тіла»; красивій руховій поведінці навколишніх дорослих. Більшою мірою цьому сприяє захоплююча рухова діяльність, пов'язана з чіткою установкою на результат (ігри – драматизації, спортивні і рухливі ігри, спортивні вправи, ігри – естафети). Дитина оцінює своє « Я» по безпосередніх зусиллях, які він приклав для досягнення поставленої мети. У зв'язку з розвитком самооцінки розвиваються такі особові якості, як самоповага, совість, гордість.

Рухова діяльність активізує моральний розвиток особистості дитини. Передусім вона сприяє формуванню таких позитивних особових якостей, як співчуття, прагнення до надання допомоги, дружньої підтримки, почуття справедливості, чесності, порядності. Це яскраво проявляється в іграх і ігрових вправах, виконання яких ставить дитину перед необхідністю вступити в контакт з однолітком, надати допомогу у виконанні рухового завдання, знайти оптимальні варіанти узгоджень дій. Вихователь намагається показати залежність загального результату від виконання кожною дитиною певних дій, від доброго і справедливого відношення до товаришів (допомогти товаришеві, якщо він не може виконати правила гри, використати ввічливі форми пропозиції послуг, зауважень). Наявність ігрового моменту сприяє підтримці у усіх дітей інтересу до виконання загального рухового завдання, без чого не можливо досягти уміння бачити іншого, діяти з ним. Взаємна відповідальність забезпечує дитині можливість самоствердження, розвиває упевненість, ініціативність, формує почуття товариства.

Таким чином, зайняття фізичними вправами – важливий чинник формування особи дитини дошкільника.

 

 

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це обов'язок батьків.

Особиста гігієна – це догляд за своїм тілом і підтримка його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкіряного жиру. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло.

Були визначені завдання експериментальної частини дослідження:

Вивчити умови виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей старшої групи.

Визначити сформованість культурно-гігієнічних навичок у дітей старшої групи.

Розробити заходи щодо формування культурно-гігієнічних навичок і звичок у дітей старшого дошкільного віку.

Визначити ефективність розроблених заходів.

Експеримент полягав з 3-х етапів:

Який констатує;

Формуючого;

Контрольного.

База дослідження: вихованці старшої групи

Виявлення рівня сформованості культурно-гігієнічних навичок у дітей старшого дошкільного віку

Для участі в подальшому дослідженні було відібрано 2 групи дітей за 4 людини у кожній). Одну групу визначили як експериментальну, а іншу як контрольну.

Мета який констатує експерименту: вивчити обсяг і рівень сформованості навичок і умінь і визначити умови виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей старшої групи. Для цього необхідно:

а) встановити обсяг культурно-гігієнічних навичок, передбачений для дітей вікової групи: навички умивання, прийому їжі, одягання, користування носовою хусткою, підтримання порядку в костюмі