Особливості застосування підлітками механізмів психологічного захисту

 

Навчання підлітка ставить підвищені вимоги до його уваги, здатності зосереджуватись на змісті навчальної діяльності й відволікатись. Увага підлітка розвивається в зв'язку з формуванням у нього вмінь вчитись і працювати, і водночас стає одним з їх компонентів. Розвиток її відбувається в процесі шкільної і позашкільної діяльності підлітка. Учбова діяльність ставить підлітка перед необхідністю усвідомлювати завдання, включатися в його виконання незалежно від того, приваблює воно його чи ні, і відповідно організовувати свою діяльність та контролювати її хід і результати[6, 111].

Учбова діяльність вимагає як мимовільної, так і довільної уваги і сприяє їх розвитку. У 12-14 років спостерігається зростання в учнів обсягу уваги, її концентрації і стійкості. У психологічній літературі відмічається той факт, що для старших підлітків характерним є зниження уваги. Це не лише вікова, а й індивідуальна особливість, пов'язана з відмінностями пізнавальних інтересів підлітків. Увага їх відвертається при одноманітних видах роботи. Якщо ж підліток зацікавиться роботою, то він буває досить тривалий час уважним.

Підлітковий вік характеризується вдосконаленням уміння розподіляти і переключати увагу. Практика навчальної діяльності часто ставить підлітків перед потребою переходити від одних об'єктів до інших, даних наочно й абстрактно. Вона змушує їх бути уважними до різного за змістом матеріалу, до способів його вивчення. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в себе здатність бути уважним, переборювати слабкі сторони своєї уваги. Остання стає більш контрольованою, зростають елементи самоконтролю й саморегуляції, що є позитивною її рисою.

Підліток може регулювати й зовнішній вираз уваги, він уміє вдавати із себе уважного, зосередженого на роботі, тоді як насправді його думки зайняті якимсь іншим уявним об'єктом. Така саморегуляція відіграє негативну роль.

Підлітки виявляють дедалі більше уваги до інших людей, їх дій, поведінки, характерологічних якостей. Це сприяє самоаналізу власних якостей, зміцнює прагнення самоудосконалювати свою увагу. Діти, як правило, здатні відволікатись від зовнішніх випадкових перешкод і зосереджуватись на потрібному.

 

 

Відчуття й сприймання в підлітковому віці функціонують і розвиваються в динамічній єдності. Удосконалення чутливості аналізаторів позначається на повноті і детальності сприймання. У підлітка стають тоншими відчуття, а водночас змістовнішим – сприймання, самі процеси відчування й сприймання перетворюються на цілеспрямовані сенсорні й перцептивні дії.

Підліткам частіше доводиться ставити спеціальну мету не тільки сприйняти чи оцінити предмети й явища в цілому, а й детально виділити їх певні ознаки, властивості. У їх сприйманні аналіз і синтез виступають, в єдності, хоча спостерігається різне їх співвідношення залежно від змісту й характеру навчальних завдань. Розвиток відчуттів підлітків пов'язаний з різноманітними видами їх учбової, пізнавальної й трудової діяльності, зокрема з образотворчими, музичними, спортивними заняттями. У підлітковому віці відбувається подальше удосконалення зорових та слухових диференціювань[14, 19].

Довільність сприймання в підлітковому віці також виявляється в його планомірності та послідовності. Підліток самостійно може скеровувати своє сприймання на ті чи інші сторони об'єктів, які підлягають пізнанню. Сприймання все більше набуває активного характеру, воно стає спостереженням з усіма його характерними особливостями. Підлітки здатні самостійно спостерігати тривалий час, зосереджувати увагу на деталях об'єктів, які не впадають у очі при поверховому ознайомленні. Дієвим фактором розвитку сприймань підлітків є їх інтереси до техніки, малювання, конструювання, до літератури, музики та спорту. Реалізація цих інтересів у відповідних видах діяльності сприяє розвитку чуттєвого пізнання ними об'єктивної дійсності.

У процесі навчальної діяльності у підлітків розвивається здатність усвідомлювати сприйняте, осмислювати його. Графічні схеми, таблиці, карти, що широко використовуються на уроках з мови, географії, біології, активно сприймаються, коли вони усвідомлюються за допомогою слова. Нечіткість, неясність у сприйманні підлітками об'єкта або окремих його частин, ознак часто усуваються при їх називанні, словесному позначенні, внаслідок чого учні краще сприймають об'єкт у цілому і залежність між його частинами. Якість цього залежить як від ступеня розвитку процесуальних можливостей підлітка, так і його ставлення до сприймання.

Саморегуляція сприймання в них буває недосконала. Підліток нерідко обмежується сприйманням якоїсь однієї сторони об'єкта, внаслідок чого вона виступає надто перебільшеною, спотворює сприймання, або поверховим аналізом об'єкта, відбиваючи те, що є найбільш яскравим, цікавим, незвичним, але не істотним. Спостерігається й інша крайність, коли сприймання об'єкта обмежується фіксацією загальних його ознак без охоплення їх конкретної варіації, внаслідок чого воно не набуває точності, потрібної для розв'язування пізнавальної задачі[7, 56].

 

 

Під впливом навчання зазнають прогресивних змін усі процеси пам'яті підлітків, всі її сторони, а саме: запам'ятовування, заучування, відтворення, пригадування і впізнання. Їх розвиток відбувається нерівномірно - в той час як одні процеси досягають у підлітка порівняно з молодшим школярем вищого ступеня розвитку, інші можуть функціонувати в них і на нижчих рівнях, які певний час ще зберігаються.

Розвиток пам'яті, як і сприймання, в середньому шкільному віці відбувається в тісному взаємозв'язку з розвитком мовлення й мислення. Провідною в перебігу процесів запам'ятовування і відтворення стає розумова діяльність, здійснювана мовними засобами. Її роль виявляється в розвитку свідомої цілеспрямованості запам'ятовування, у зростанні його продуктивності стосовно абстрактних знань, суджень і понять, виражених у словесній формі. Далі більше місце займають у запам'ятовуванні умовно-символічні позначення (формули, схеми, трафіки тощо). Результати запам'ятовування виражаються у